«...Він завжди мав неприємності з церквою і державою і завжди їм дошкуляв. А ще: він — справжній кьольнець...» — так описує себе один з найтитулованіших класиків німецької літератури ХХ ст. Гайнріх Бьолль в автобіографічному нарисі «І що з того хлопця буде?».
Ця книжка — про «золоту пору» юності письменника в добу Ваймарської республіки, що постала на руїнах програної Першої світової війни і стрімко котилася в економічну та політичну прірву, коли від наростання диктатури, терору й війни ще виходило ховатися за шкільними стінами, втікати на велосипеді, зариватись у книжки. І попри розуміння, що катастрофа чигає попереду, вже вистачало сили опиратися повсюдному тиску так, щоб лишитися одним із трьох на всю гімназію, хто псує статистику і не вступає до гітлер’юґенду.
Майбутній нобелівський лауреат зростав у Кьольні — місті давньому, неортодоксально католицькому, норовливому й карнавальному, яке він неймовірно любив, тож і в «Хлопцеві» багато згадує його географію, соціальні та політичні виміри, «неблагонадійні», з погляду нацистів, вулиці правобіч від Северинштрасе; старі та нові шляхи до школи, букіністичні крамниці, «точки» торгівлі контрабандним товаром — улюблені маршрути юності.