Перевіряти лише серверні логи без доступу до інструментів браузера.

Використовувати зовнішні програми редагування HTML файлів замість браузера.

Змінювати код на продакшені та спостерігати за змінами без точок відліку.

Використовувати DevTools браузера: консоль, інструменти Network, Sources (breakpoints) та інспектор DOM для відстеження помилок.

Який із способів є стандартним для налагодження (debug) веб-сторінки у браузері?

Тест перевіряє базові знання з веб-технологій, мережевих протоколів, безпеки та роботи з базами даних, потрібні для позиції Middle Web AQA.

Автентифікація підтверджує особу користувача, авторизація визначає, які права та доступи має ця особа.

Авторизація встановлює особу користувача, а автентифікація визначає права доступу.

Обидва терміни означають одне й те саме — перевірку пароля.

Автентифікація — це шифрування даних, а авторизація — це перевірка цілісності.

Яка основна різниця між автентифікацією та авторизацією?

Браузер самостійно визначає права користувача і блокує доступ у фронтенді.

Сервер перевіряє надані токени або сесії та порівнює їх з ролями/правами у базі даних перед виконанням дій.

Клієнт надсилає список дозволів з кожним запитом, і сервер застосовує їх без перевірки.

DNS-сервер відповідає за авторизацію на рівні домену.

Як зазвичай реалізується авторизація на сервері?

2xx — успіх; 3xx — перенаправлення; код 400 позначає серверну помилку.

1xx — інформаційні; 5xx — помилки клієнта; сервер повинен надсилати 400 для внутрішніх помилок.

4xx — помилки клієнта; 5xx — помилки сервера; 400 означає невірний запит від клієнта і не має використовуватись для внутрішніх помилок сервера.

3xx — помилки; 4xx — успіх; 500 — перенаправлення запитів.

Які групи HTTP-статусів відповідають за помилки клієнта та помилки сервера, і чи може сервер надати код 400 у випадку внутрішньої помилки?

Перевіряти сторінку в режимі responsive у DevTools, змінювати розміри вікна, тестувати на реальних пристроях і перевіряти медіа-запити CSS.

Тільки збільшувати масштаб сторінки в одному браузері.

Перевіряти лише на десктопі з різними темами оформлення.

Запустити сторінку в серверному емуляторі без UI і оцінити адаптивність за відгуками сервера.

Як найкраще протестувати адаптивну (responsive) верстку веб-сторінки?

WebSocket — це протокол для передачі електронної пошти; обрив перевіряють через SMTP логи.

WebSocket — це двобічне постійне з’єднання між клієнтом і сервером; обрив виявляють через події onclose/onerror, таймаути, або heartbeat/ping-pong механізми.

WebSocket — це інструмент для віддаленого дебагу браузера; обрив не відбувається.

WebSocket — це формат даних для API; обрив перевіряють за кодом відповіді 200.

Що таке WebSocket і як можна перевірити обрив з’єднання?

Найважливіші — це лише проблеми з продуктивністю та сумісністю браузерів.

Вразливості стосуються тільки серверного обладнання та мережевих кабелів.

Типові вразливості включають XSS, SQL‑ін’єкції, CSRF, проблеми з автентифікацією/авторизацією та ін'єкції команд.

Вразливості — це тільки помилки в CSS, які псують верстку.

Які основні види вразливостей веб-застосунків слід знати при тестуванні?

Тільки FTP-клієнти та текстові редактори.

Серверні монітори ЦПУ — єдині релевантні інструменти для клієнтської продуктивності.

IDE для програмування без панелі мережі.

Chrome DevTools (Performance, Network), Lighthouse, WebPageTest та інструменти для профілювання часу завантаження й рендерингу.

Які інструменти найчастіше використовують для тестування продуктивності на боці клієнта?

GET призначений для отримання ресурсів і передає параметри в URL; POST надсилає дані в тілі запиту і зазвичай використовується для змін на сервері.

GET завжди шифрує дані, POST — ні.

POST завжди кешується браузером, GET — ніколи.

GET використовується тільки для завантаження файлів, POST — тільки для завантаження зображень.

У чому відмінність між методами HTTP GET і POST?

PUT використовується для отримання ресурсу, а PATCH — для видалення.

PUT зазвичай замінює весь ресурс і є ідемпотентним; PATCH застосовує часткові оновлення й може бути неідемпотентним залежно від реалізації.

PATCH завжди створює новий ресурс, а PUT лише читає його.

Немає жодної різниці, обидва методи однаково працюють у всіх API.

Яка різниця між HTTP/REST методами PUT і PATCH?

DROP видаляє лише дані, зберігаючи структуру таблиці; TRUNCATE видаляє структуру таблиці разом із даними.

TRUNCATE по рядку видаляє дані поступово, використовуючи транзакції для кожного рядка; DROP видаляє лише індекси.

DROP видаляє таблицю разом зі структурою (метаданими), а TRUNCATE швидко видаляє всі рядки, зберігаючи структуру таблиці.

DROP робить резервну копію таблиці перед видаленням, TRUNCATE — ні.

У чому різниця між командами SQL DROP та TRUNCATE?

OLTP призначений для аналітики великих наборів даних, OLAP — для запису транзакцій у реальному часі.

OLTP оптимізований для зберігання мультимедійних файлів, OLAP — для стрімінгу.

OLTP і OLAP — це дві назви одного й того самого підходу.

OLTP орієнтований на операційні транзакції з великою кількістю швидких вставок/оновлень і нормальною формою таблиць; OLAP орієнтований на аналітику, складні запити й агрегування, зазвичай денормалізований.

У чому принципова відмінність між OLTP та OLAP системами?

Питання 4 з 12