А де ж те скіфське золото: паспорт твору Дмитра Кременя

Автор: Дмитро Кремінь

Жанр: ліричний вірш

Літературний рід: лірика

Вид лірики: філософська

Тема: роздуми над втраченими культурними та духовними скарбами українського народу, зокрема спадщиною Скіфії

Ідея: Заклик пам'ятати про своє коріння, історію та велич предків, щоб не втратити національну ідентичність

Історична пам'ять є скарбом народу, і її втрата — це духовна катастрофа. Справжнє «золото» — це не лише матеріальні речі, а й наша пам'ять, культура, душа. Поет показує, що втрата зв'язку з історичним корінням призводить до духовного спустошення та втрати національної ідентичності.

Риторичні запитання:

• «А де ж те скіфське золото?»
• «Де Скіфія?»
• «А де ж ті скіфи-вої?»
• «Де вони?»

Епітети:

• «жахних століть»
• «залізнодзьобі грифи»
• «столітній ураган»
• «золота стріла»
• «розорений, розораний курган»
• «залізну кліть»

Метафори:

• в душі – ярмо століть
• золота ріка розлита
• дзвенить під серцем золота стріла

Анафора: «А де…» — повторення на початку рядків створює ритмічну структуру та підкреслює основне питання твору

У вірші використовуються потужні символи:

• Скіфське золото — символ втраченої культурної спадщини
• Золота стріла — символ історичної пам'яті, що все ще живе в серці
• Золота сережка — символ зв'язку з предками
• Курган — символ історичного минулого
• Залізна кліть — символ поневолення та втрати свободи

Поет звертається до історичних постатей та подій:

• Скіфи — давні мешканці українських земель
• Ольвіополіт — давньогрецьке місто на території сучасної України
• Гіпаніс — давня назва річки Південний Буг
• Дарій — перський цар, який воював зі скіфами
• Батий — монгольський хан, який завоював Русь

Вірш піднімає глибокі філософські питання:

• Втрата історичної пам'яті — як втрата зв'язку з корінням призводить до духовного спустошення
• Справжні цінності — що є справжнім багатством народу: матеріальні речі чи духовна спадщина
• Національна ідентичність — важливість збереження культурної спадщини для збереження нації
• Історична справедливість — біль за розграбовану землю та забуту історію

Вірш справляє сильне враження через:

• Біль за втрачене — відчуття втрати зв'язку з корінням
• Ностальгію — тоска за величчю предків
• Тривогу — страх перед повною втратою історичної пам'яті
• Надію — образ золотої стріли, що дзвенить під серцем, дає надію на відродження

Особливо вражає образ дзвону золотої сережки — як голос предків, що все ще звучить, хоч його майже не чують.

Вірш залишається актуальним і сьогодні, оскільки:

• Піднімає питання збереження культурної спадщини
• Нагадує про важливість історичної пам'яті
• Закликає до збереження національної ідентичності
• Показує, що справжнє багатство — це не матеріальні цінності, а духовна спадщина

Твір змушує замислитися над тим, що справжнє багатство — це пам'ять, гідність, спадщина, яку маємо берегти.