«Весна» Богдана-Ігоря Антонича: текст та аналіз вірша

13 вересня 2025 р.•

Вірш «Весна» Богдана-Ігоря Антонича — це поетичне зображення весняного пробудження природи. Твір сповнений яскравих образів і незвичайних метафор.

Текст вірша

Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.

Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?

З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич, і росте трава.

Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.

Аналіз вірша

Автор: Богдан-Ігор Антонич
Рід: лірика
Жанр: вірш
Вид лірики: пейзажна

Тема: розповідь про красу навколишнього світу, весняне пробудження природи, єдність людини з природою.

Основна думка: людина росте і розвивається разом з природою. Весна — це час оновлення і для природи, і для людини.

Художні засоби

Порівняння: зорі-кулі, весна — неначе карусель, місяць, мов тюльпан червоний, стовк мов дзбан скляний блакитне небо.

Епітети: кучеряві вільхи, найтайніші слова, дощем квітневим, дзбан скляний, блакитне небо, мова гайова, білі коні, червоний місяць.

Метафори: в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, на вільхах місяць розклюють зозулі, кусні скла (листя), решето (небо).

Діалектизм: морель (сорт вишні), гайова мова.

У вірші використано складні художні образи, що вражають своєю незвичайністю та оригінальністю.

Особливості поетики

Особливість вірша — поет називає себе в третій особі: «Росте Антонич, і росте трава». Це створює ефект єдності ліричного героя з природою. Поет не відокремлює себе від навколишнього світу, а є його невід'ємною частиною.

Вражають надзвичайно тонкі спостереження автора, його глибоке асоціативне мислення. Так, ластівки рано прокидаються, стрімко літають, ніби розписують небо своїми хвостами-стрілками. Малина росте дуже швидко. Так швидко підростають і діти.

В основі поезії Б.-І. Антонича — повиті багатою уявою реальні спостереження за навколишнім світом, оптимістичне світобачення. Поет бачить красу в найпростіших речах і передає цю красу через незвичайні образи.

Ідейне значення

Вірш «Весна» — це гімн життю, росту, оновленню. Поет показує, що весна — це не просто пора року, а символ нового початку, юності, надії.

Образ весни як каруселі з білими конями створює відчуття динаміки, руху, радості. Весна не стоїть на місці — вона обертається, як карусель, несучи оновлення і радість.

Вірш вчить нас бачити красу навколо, помічати найдивовижніші деталі природи, рости і розвиватися разом з нею. Богдан-Ігор Антонич створив твір, що дарує відчуття свіжості, молодості та нескінченної краси світу.