«Басурмен»: аналіз оповідання
14 липня 2025 р.•
Оповідання «Басурмен» Степана Васильченка порушує тему дитячого світосприйняття, свободи вибору та індивідуальності. Через постать Семена автор показує внутрішній протест проти навʼязаних ритуалів і щиру, допитливу природу дитини.
«Басурмен»: ключові акценти
Чому оповідання називається «Басурмен»? Головний герой, хлопчик Семен, не любив молитися Богу; за це мати його сварила і називала басурменом. Так постає образ відступника — того, хто не дотримується настанов і не кориться формальним обов’язкам.
Тема: зображення селянського хлопчика Семена, який не хоче молитися, прагне самостійно збагнути світ і знайти власний шлях.
Ідея: утвердження права людини на внутрішню свободу та самопізнання; співчуття до щирої, життєрадісної вдачі дитини, яка намагається зрозуміти навколишній світ.
Основна думка: кожна людина індивідуальна і має право на власний вибір та самоствердження.
Жанр: оповідання з елементами уявного та казкового.
Сюжет і композиція
Мати, хоча й сама не надто богомільна, примушує Семена ревно молитися. Хлопцеві обридли поклони та нудне моління перед іконами; протест виникає підсвідомо, навіть «Страшний суд» на стіні його не лякає — так і з’являється прізвисько «басурмен».
За куріння батьківської цигарки мати виганяє Семена з хати. Хлопець тікає за клуню, у кропиву, і мріє, як би розжалобити матір. Уявляє власне поховання: його несуть до ями, мати плаче… Та щойно його хочуть опустити — Семен «оживає» і тікає.
На лузі Семен захоплено слухає «музику природи». Тут він пробує правити службу, наче диякон у церкві: так хлопець відчуває себе «новим паламарем».
Експозиція: інтер’єр хати і дорікання матері за непошану до Бога.
Зав’язка: покараний за цигарку, Семен тікає з хати.
Кульмінація: уявне поховання і втеча хлопця з «труни».
Розв’язка: Семен серед краси довкілля; «служба» на природі і відчуття внутрішньої гармонії.
Характеристика образу Семена
Семен — енергійний, непосидючий, з сильною уявою; не любить обмежень і прагне все спробувати, навіть заборонене. Ображений на матір, він швидко повертається до радості пізнання світу: бачить у звичних речах ширший, казковий простір, чує «передзвін» природи.
Мати називає його «лобанем», «безсоромником», «харцизякою», «невірою», «хрещеною твариною», «басурменом» — ці ярлики лише підкреслюють невідповідність живої, фантазійної натури хлопця вимозі бездумної покори.
Риси характеру: наполегливість, чуйність, винахідливість, кмітливість, спритність; романтичність і любов до природи; «музичне» сприйняття світу.