Пантелеймон Куліш «Чорна рада»: головні герої
14 серпня 2025 р.•
Роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» розповідає про історичні події 1663 року в Україні, коли відбулася так звана «чорна рада» в Ніжині. Це перший в українській літературі історичний роман-хроніка, який показує життя та соціальну психологію різних верств козацької України через призму головних персонажів.
Шрам - колишній паволоцький полковник
Шрам - це центральний персонаж роману, колишній паволоцький полковник, який став священником. Його прототипом став реальний історичний діяч Іван Попович. Шрам представляє образ мудрого козака, який бачить необхідність об'єднання України та створення автономної держави.
Характер Шрама розкривається через його подорож з сином Петром з Правобережної до Лівобережної України. Він зустрічається з різними людьми, спостерігає за життям різних верств суспільства та намагається зрозуміти причини розбрату в Україні. Шрам втілює ідеал державника, який прагне до порядку та єдності.
У фіналі роману Шрам рятує рідну Паволоч від Павла Тетері ціною власного життя, показуючи готовність до самопожертви заради рідної землі. Через образ Шрама автор демонструє, що справжня козацька доблесть полягає не тільки у воєнних подвигах, але й у готовності боротися за єдність та порядок.
Петро Шраменко - син Шрама
Петро Шраменко - це молодий син Шрама, який разом з батьком подорожує Україною та навчається розуміти складність суспільних відносин. Він представляє образ молодого покоління, яке має зберегти та продовжити справу батьків. Петро показує різні якості: допитливість, готовність до навчання та здатність розуміти складні життєві ситуації.
Через образ Петра автор демонструє важливість передачі досвіду та мудрості від старших до молодших поколінь. Петро стає свідком різних подій, які формують його світогляд та готують до майбутніх викликів. Його шлях навчання показує, що справжня мудрість приходить через спостереження та роздуми над життям.
Петро також стає учасником любовної лінії роману, показуючи, що навіть у складні історичні часи люди зберігають здатність до кохання та створення сім'ї. Це підкреслює гуманістичну сутність твору та показує, що життя триває навіть у найскладніших обставинах.
Яким Сомко - наказний гетьман
Яким Сомко - це реальний історичний діяч, наказний гетьман Лівобережної України, який в романі представляє ідеал державника та патріота. Він прагне до створення автономної української держави на основі союзу з Москвою, але з дотриманням Гадяцьких пунктів, які обумовлювали ширші права для України.
Сомко втілює образ розумного політика, який розуміє необхідність компромісів для збереження державності. Він показує, що справжня політична мудрість полягає не в максималізмі, а в пошуку шляхів до єдності та стабільності. Сомко стає символом державотворчого підходу до української історії.
Через образ Сомка автор демонструє, що Україна мала шанс створити власну державу, якби її керівники змогли об'єднатися та діяти разом. Сомко стає символом втраченої можливості та нагадуванням про важливість єдності в критичні моменти історії.
Кирило Тур - курінний отаман
Кирило Тур - це курінний отаман запорожців, який представляє образ байронічного героя на український лад. Він втілює ідеали свободи та незалежності, але також показує небезпеки крайнього свавілля. Тур стає символом запорозької вольниці, яка може бути як силою визволення, так і загрозою для порядку.
Характер Тура розкривається через його двобій з Петром Шраменком, який символізує боротьбу двох різних формувань серед козацтва - запорозького та городового. Тур показує, що запорозькі порядки та звичаї входили в суперечність з громадським укладом Гетьманщини, де треба «жити по-людськи» та «женитися та господарювати».
Через образ Тура автор показує складність запорозького світогляду, який поєднує героїзм та готовність до самопожертви з небажанням підкорятися дисципліні та порядку. Тур стає символом трагедії, коли благородні ідеали свободи перетворюються на загрозу для стабільності.
Іван Брюховецький - демагог та інтриган
Іван Брюховецький - це реальний історичний діяч, який в романі представлений як демагог та інтриган, який використовує народні настрої для власних цілей. Він стає головним антагоністом твору, який за допомогою підступності та обману бере гору на Чорній раді.
Брюховецький втілює образ небезпечного політика, який розуміє психологію натовпу та вміє маніпулювати народними настроями. Він показує, що в складні історичні періоди з'являються люди, які готові пожертвувати інтересами країни заради власної вигоди. Брюховецький стає символом руїнницьких сил в українській історії.
Через образ Брюховецького автор демонструє, що найнебезпечніші вороги України - це не зовнішні загарбники, а внутрішні розбратники, які використовують національні почуття для власних цілей. Це нагадування про важливість критичного мислення та необхідність розрізняти справжніх патріотів від демагогів.
Інші важливі персонажі
У романі є багато інших важливих персонажів, які показують різноманітність українського суспільства. Це кобзар, який представляє народну мудрість та духовні цінності, запорожець Пугач, який мріє про соціальну рівність та демократичну козацьку республіку, та пан Черевань, який втілює ідеали заможного хуторянського життя.
Кожен з цих персонажів представляє різні соціальні групи та політичні погляди, що створює багатобарвну картину українського суспільства 1663 року. Вони показують, що Україна була країною з різноманітними інтересами та поглядами, що ускладнювало процес державотворення.
Через ці образи автор демонструє, що трагедія України полягала не в зовнішніх загрозах, а в внутрішньому розбраті та нездатності різних верств суспільства знайти спільну мову. Це нагадування про важливість єдності та компромісів для збереження державності.