«Чорнильне серце»: головні герої та їх образи

28 вересня 2025 р.•

«Чорнильне серце» – захопливий фентезійний роман німецької письменниці Корнелії Функе про дивовижний світ, де межа між реальністю та книжковою вигадкою може зникнути. Головні герої твору мають унікальний дар оживляти персонажів прочитаних книг, що призводить до неймовірних пригод.

Головні герої «Чорнильне серце»

Меґі Фолхарт – 12-річна дівчинка, дочка Мортімера і Терези. Головна героїня роману.

Мортімер Фольхарт (Мо) – батько Меґі, майстер-палітурник, володіє даром вичитувати героїв із книг.

Тереза (Реза) – дружина Мо, мати Меґі. Дев'ять років провела в полоні книги «Чорнильне серце».

Елінор Лоредан – тітка Меґі (сестра Терези), бібліофілка з величезною колекцією рідкісних книг.

Вогнерукий – казковий персонаж, вогняний жонглер, вичитаний із книги «Чорнильне серце».

Капрікорн – головний лиходій, вичитаний із тієї ж книги. Жорстокий ватажок банди.

Феноліо – письменник, автор книги «Чорнильне серце».

Баста – один із головорізів Капрікорна, суєвірний і жорстокий.

Фарід – хлопчик, вичитаний із казок «Тисяча і одна ніч».

Детальна характеристика Меггі

Дванадцятирічна Меґі Фолхарт виросла серед книг. Її батько – «книжковий лікар», який з раннього дитинства привчав дочку любити літературу.

Дівчинка не пам'ятає матері, яка зникла, коли Меґі було лише три роки. Але вона не відчуває себе знедоленою, бо живе в чарівному світі книг, сповненому любові, фантазії й пригод.

Меґі розумна і хоробра. Попри свій юний вік, вона здатна на сміливі вчинки. Наприклад, вона переконала Басту, що вбивство письменника Феноліо може накликати на вбивцю смертельну небезпеку.

Дівчинка обожнює свого тата, голос якого постійно звучить у її голові як голос мудрого наставника. Книжки займають у житті Меггі величезне місце – вона навіть залишає книжку на ніч під подушкою.

У кожну подорож Меггі бере із собою скриньку з улюбленими творами. Саме книжки навчили її мислити, відрізняти добро від зла, поважати кожну людину.

Меггі з гідністю проходить через усі випробування. Вона має сильний характер, веселу вдачу, допитливий розум. Дівчинка відкрита до спілкування, любить своїх рідних та навіть казкових персонажів.

Як і батько, Меґі володіє даром читця – здатністю вичитувати героїв і речі з книг у реальний світ. Після подій у селі Капрікорн вона мріє навчитися ще й писати, як Феноліо, щоб не лише вичитувати персонажів, а й уміти відправляти їх назад.

Характеристика Мортімера (Мо)

Мортімер Фольхарт – майстерний палітурник книг, якого називають «книжковим лікарем». За словами Меггі, він вміє «голосом малювати в повітрі картини».

Мо володіє неабияким даром читця – під час читання вголос відбуваються чудеса: його голос здатен оживляти героїв книг. Але є й зворотний бік цього дару – хтось або щось із реального світу зникає в книзі.

Дев'ять років тому Мо вичитав Капрікорна, Басту і Сажерука з книги «Чорнильне серце». У той самий момент у книгу потрапила його дружина Реза. З тих пір Мортімер уникає читати вголос і шукає спосіб повернути кохану.

Мо – люблячий батько, який намагається захистити Меґі від небезпеки. Він не розповідав дочці правду про зникнення матері, щоб оберегти її.

Після того, як Мо потрапив у Чорнильний світ (у другій книзі трилогії), він став розбійником на прізвисько Синьоголовий і героєм місцевих легенд.

Характеристика Терези (Рези)

Тереза – дружина Мортімера, мати Меггі, племінниця Елінор. Вона зникла в книзі «Чорнильне серце», коли Мо читав її вголос.

Дев'ять років Реза провела в казковому світі як служниця Капрікорна. Вона втратила голос – не може видати жодного звуку, тому що її вичитував невдалий читець Даріус-заїка.

Попри німоту Тереза – сильна, відважна і люблячамати. Вона мріяла повернутися до сім'ї протягом усіх цих років.

Після возз'єднання з родиною Реза стає важливою учасницею подій. Вона допомагає Меґі та Мо в боротьбі проти Капрікорна.

Характеристика Елінор

Елінор Лоредан – тітка Меґі, сестра Терези. Вона пристрасна бібліофілка, яка володіє величезною бібліотекою рідкісних книг.

Спочатку Елінор здається трохи егоїстичною – вона так захоплена своєю колекцією, що не завжди помічає реальне життя. Але коли Меґі потрапляє в небезпеку, тітка проявляє справжню відданість і мужність.

Знищення її бібліотеки головорізами Капрікорна Елінор сприймає як смерть живих друзів – для неї книги є живими істотами.

Наприкінці роману Елінор приймає у свій дім усіх казкових героїв, які втратили власний світ. Це свідчить про її щедрість душі й справжню любов до книжкового світу.

Характеристика Вогнерукого

Вогнерукий – казковий персонаж, вогняний жонглер з книги «Чорнильне серце». Він був вичитаний разом із Капрікорном і Бастою.

На відміну від свого колишнього хазяїна Капрікорна, Вогнерукий – добрий, чесний і благородний. Він не хоче служити злодієві.

Вогнерукий стає союзником Мо та Меґі. Він навчає хлопчика Фаріда грати з вогнем, ділиться мудрістю.

Цей персонаж символізує доброту, яка може існувати навіть у найтемніших обставинах. Попри те, що його створив той самий автор, що й Капрікорна, Вогнерукий обрав шлях добра.

Характеристика Капрікорна

Капрікорн – головний антагоніст роману, уособлення абсолютного зла. Цей персонаж вийшов із книги «Чорнильне серце».

Він називає себе Капрікорном від п'ятнадцяти років – за назвою сузір'я Козерога, під яким народився. Капрікорн любить удавати з себе бога або диявола.

За характером Капрікорн вирастав у жорстокості. Його батько був ковалем, який бив сина за співчуття, за сльози, за слабкість. Мати товкмачила, що він стане найдужчим із усіх.

У Капрікорна «не серце, а камінь, чорний камінь», співчуття в ньому не більше, ніж у шматку вугілля. І він цим пишається.

Зовнішність Капрікорна: «високий і худорлявий, шкіра бліда, мов чистий аркуш паперу, чуб стримів їжаком. Очі майже такі самі бліді, як і шкіра – безбарвні й світлі, мов срібні монети».

Капрікорн створив у реальному світі своє селище, де панує терор. Він не хоче повертатися в книгу, бо тут має владу. Його мета – вичитати Привида, найстрашнішу істоту, щоб знищити всіх ворогів.

Інші персонажі

Феноліо – автор «Чорнильного серця», спочатку байдужий до наслідків своїх вигадок, але згодом усвідомлює відповідальність. Він допомагає Меґі створити текст для порятунку всіх.

Баста – один із головорізів Капрікорна. Суєвірний, боїться надприродного, але вірно служить хазяїну. Жорстокий і підступний.

Фарід – хлопчик десь на 3-4 роки старший за Меґі. Вичитаний із казок «Тисяча і одна ніч». Спритний, як козуля, навчається грати з вогнем у Вогнерукого. Фарід любить голос Мо (Чарівновустого), але Вогнерукого любить ще дужче.

Даріус – читець-невдаха, читець-заїка. Через його невміле читання Реза втратила голос.

Символізм системи образів

Герої роману поділяються на реальних (Мо, Меґі, Тереза, Елінор, Феноліо) і казкових (Вогнерукий, Капрікорн, Баста, Сажерук, Фарід).

Ця дихотомія підкреслює головну ідею роману: книги мають силу впливати на реальність. Слова, написані на папері, можуть ожити, якщо їх прочитає людина з відповідним даром.

Меґі, Мо та їхні союзники представляють світлу сторону літератури – любов до книг, відповідальність за написане слово, прагнення до добра.

Капрікорн і його прибічники символізують темну сторону – використання сили для зла, знищення культури (Капрікорн спалює книги), насильство над вільною волею.

Феноліо втілює образ творця, який несе відповідальність за свої витвори. Спочатку він байдужий до наслідків, але згодом усвідомлює: кожне написане слово має вагу.