Леся Українка «Contra spem spero!»: аналіз — тема, ідея, образ ліричної героїні, художні засоби
8 серпня 2025 р.•
Поезія Лесі Українки «Contra spem spero!» («Без надії таки сподіваюсь!») — програмний твір українського модернізму. Лірична героїня протиставляє хворобі, зневірі й темряві внутрішню волю, працю та віру у світло.
Тема, ідея, проблематика
Тема — утвердження життєвої позиції активної надії всупереч відчаю. Центральна ідея — перемога духу над зовнішніми обставинами, що досягається працею й самодисципліною, а не пасивним чеканням дива.
Проблематика охоплює вибір між зневірою та діяльним оптимізмом, самотворення особистості, відповідальність за власний шлях. Текст формує етичний імператив: «Я на гору круту крем'яную підіймусь».
Образ ліричної героїні та мотиви
Лірична героїня не просить милості долі, вона діє: сіє квіти на морозі, ламає скелю сумнівів, не чекає весни, а творить її власноруч. Це образ волі, що перемагає тілесну кволість і соціальну інерцію.
Мотиви дороги, праці, самоперевищення поєднуються з християнськими та стоїчними відголосками. Позиція героїні інтерпретується як етика відповідальності, притаманна модерній суб'єктності.
Поетика та художні засоби
У творі домінують антитези (темрява/світло, зима/весна, сум/надія) та імперативні конструкції, що надають інтонації маніфестності. Символіка скелі, криги, весни конкретизує внутрішню боротьбу та мету.
Використано повтори, анафори, градацію («без надії — таки сподіваюсь»), алітерації та дієслівну енергію рядка. Ритм і строфіка підсилюють ефект самоутвердження й руху вгору.
Історико-літературний контекст і значення
Поезія написана 1890‑х років у добу формування українського модернізму, коли митці шукали нову естетику особистісної свободи. Текст перегукується з європейською стоїчною традицією та мотивами протестантської етики праці.
«Contra spem spero!» стала моральним кредо авторки та поколінь читачів. У шкільному каноні вірш використовується як взірець активної надії, що виховує здатність долати перешкоди через послідовну працю.