«Давня казка»: характеристика Поета

29 липня 2024 р.•

У поемі Лесі Українки «Давня казка» Поет є головним героєм, який уособлює народного співця та захисника трудящих. Цей звичайний чоловік, наділений поетичним талантом, є протилежністю Бертольда та символізує силу поетового слова в боротьбі за справедливість.

Образ Поета в поемі

Поет — головний герой поеми «Давня казка». Це звичайний чоловік, наділений поетичним талантом. Його пісні популярні. Цей герой добрий, чесний, щедрий, завжди на боці пригноблених, виступає проти несправедливості, вільнолюбивий (відмовляється від «золотих кайданів» придворного поета). Поет поважає і багатих, і бідних.

Поезії поета допомагали людям у радощах та горі, «розходились по світу стоголосою луною». Спочатку він допомагав Бертольдові, написав для нього серенаду, яка допомогла підкорити серце красуні. Потім поет написав пісню, яка надихнула військо та допомогла Бертольдові здобути славу у поході. Але пізніше Поет зробив спрямував гостре слово на боротьбу за свободу народу. Нарешті постає питання: …Чи блакитна кров проллється, Як пробити пану груди? Поет стає захисником трудящих, а граф відчуваючи небезпеку, пропонує співцеві безбідне життя та славу. Народний співець відмовився від «золотих кайданів».

Риси характеру Поета:

гордий, впевнений у своїх діях і вчинках
стійкий, сміливий, мужній, відданий народові
нещасний, але талановитий
сміливий, «лиха не боюся»
вільнолюбивий, «завжди вільний»
талановитий, «Я на крилах думки лину»
поважне ставлення до простого люду
добрий, навіть на жорстокість відповідає добром
безкорисливий, його не приваблює золото, лаври

Цитатна характеристика Поета

– Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів Не позичений, а власний.

– Хоч не був він теж поганий,— От собі — людина божа!

– Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати.

– І не був поет самотнім,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні — слова вислухати.

– Теє слово всім давало То розвагу, то пораду.

– Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний.

– Ей, я лиха не боюся З ним ночую, з ним і днюю…

– Не турбуйтесь за мене, папе, Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане!

– Та й сам я Не люблю за панами жарту…

– Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море, То є багатство — панство І розкішне, і просторе При всьому цьому багатстві Я щасливий завжди й вільний.

– Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці.

– Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину.

– Скрізь гуляю, скрізь буяю, Мов той вітер дзвінкий в полі; Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі.

Бертольдо про поета

– Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!

– Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду.

– Знаю я сього поета І його величну душу, І тепер йому по-царськи Я подякувати мушу.

– Срібла, золота насиплю Я співцеві дорогому!

– Розливався людський стогін Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною…

– Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем моїм придворним Я зробить його бажаю.

– Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю.

– Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати, Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати.

– Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду.

– Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!

– Та й темниці буду вільний,— Маю думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі.

– І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світу, Наче тая вільна птиця.

– За тюремний спів він мусив Головою наложити.

Характеристика Поета як народного співця

Поет любить народ і віддає йому свій великий талант. Живучи серед народу, він ніколи не буває самотній. До нього в убогу хату раз у раз приходила молодь слухати пісні. Зв'язок з народом надавав поетові сили і натхнення для творчості. Своєю відданою працею для трудящих він заслужив у них велику повагу і довір'я. Народ уважає його своїм ватажком і під його проводом іде на повстання проти панів:

Нас таки чимале військо,
Маєм свого отамана,
Він у нас одважний лицар…

Леся Українка показує поета як людину волелюбну і сміливу. Він гордо і незалежно поводить себе з паном, не схиляється перед його владою і силою, відмовляється від багатства і слави, які пропонує йому Бертольдо:

Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!

Він не скоряється й тоді, коли граф загрожує йому в'язницею.

Леся Українка перша в тодішній літературі змалювала образ поета-співця соціальної війни між класами, а не народами.

В образі народного поета-громадянина Леся Українка висловила думку, що поезія повинна служити трудовому народові, допомагати йому у повсякденному житті в боротьбі проти визискувачів.