«Дім на горі» Валерія Шевчука: аналіз твору
27 січня 2025 р.•
Роман-балада «Дім на горі» Валерія Шевчука — це унікальний твір української літератури, який поєднує в собі реалістичні та фантастичні елементи. Написаний у 1966-1980 роках та опублікований у 1983 році, цей твір став одним з найяскравіших прикладів творчості шістдесятників.
Основні характеристики твору
Автор: Валерій Шевчук (шістдесятник)
Рік написання: 1966-1980 (опубліковано 1983)
Літературний рід: епос
Жанр: роман-балада
Провідні мотиви: війна, дорога, самотність
Тема та ідея твору
Тема твору — пошук гармонії між людиною і природою, між внутрішнім світом особистості та зовнішнім світом. Шевчук показує, як людина намагається знайти своє місце в житті, зберігаючи зв'язок з духовними цінностями та природою.
Ідея твору полягає в тому, що справжнє життя — це віднайдення внутрішньої гармонії, збереження зв'язку з духовними цінностями та природою, яка є частиною людського буття. Образ дому на горі символізує місце, де людина може знайти себе, свої витоки та сенс життя.
Головні герої твору
Володимир — новий директор школи, який приїжджає до села і знайомиться з місцевими мешканцями. Він є одним із центральних персонажів, через якого розкриваються події твору.
Галя — молода жінка, яка живе в будинку на горі. Вона працює вчителькою та виховує сина, народженого від короткого, але важливого в її житті кохання з Анатолем.
Хлопець — Галин син, чиє ім'я не згадується в творі.
Галина бабуся — жінка, яка живе разом з Галею і її сином. Вона передає Галині знання про їхній рід.
Олександра Панасівна Ващук — вчителька, має п'ятьох дітей. Її чоловік Микола загинув на війні.
Іван Шевчук — старий чоловік, козопас, який пасе овець і живе у будинку на горі. Він є символом зв'язку з природою і традиціями.
Марія Яківна — дружина Івана козопаса, вчителька початкових класів. Ця жінка дбає про порядок у своєму будинку.
Анатоль — чоловік, який з'явився в житті Галі, завоював її серце, після чого зник. У Галі від цього джигуна народився син.
Сюжет та композиція
Роман складається з двох частин:
- «Дім на горі. Повість преамбула» — розповідає про життя чотирьох поколінь з 1911 по 1963 роки
- «Голос трави» — це 13 притч. Автором другої частини твору є козопас Іван Шевчук
Така композиція дозволяє автору показати як історичний контекст, так і фольклорно-фантастичні елементи, що робить твір багатогранним та цікавим для читача.
Проблематика твору
У творі розкриваються такі проблеми:
- проблема духовного пошуку і самопізнання
- пошук себе, прагнення внутрішньої гармонії
- конфлікт між духовним і матеріальним
- минуле і майбутнє, добро та зло
- проблема зв'язку поколінь
- проблема внутрішньої свободи
Образи-символи твору
У творі важливу роль відіграють символи:
- Дім на горі — уособлює духовну фортецю
- Підніжжя гори — уособлює поле битви добра та зла
- Дорога — уособлює життєвий шлях і шлях до серця
Особливості твору
Особливість твору «Дім на горі» полягає в поєднанні реального і фантастичного. Також однією з провідних ознак твору є притчевість. Валерій Шевчук назвав свій твір баладою, бо в ньому присутні фольклорні мотиви й фольклорна образність.
Передусім фольклорно-фантастичне наповнення твору підтверджують тринадцять новел-притч Івана, який записує їх, щоб передати у спадок наступним поколінням свій життєвий досвід. У цих новелах поряд із людьми живуть повним життям сили природи.
Історія написання
Валерій Шевчук згадував про історію написання твору: «Книжку "Дім на горі" я писав мовби з кінця, тобто з другої, фольклорно-фантастичної частини "Голос трави". Писалась вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік — хай вилежиться, тоді друге й так далі».
Автор мав щастя, що його тоді ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш — не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість.