"Диво" Загребельний образ Сивоока
21 травня 2025 р.
Образ Сивоока в романі Павла Загребельного «Диво» — це унікальне втілення народного митця та мислителя, який через своє мистецтво бореться за свободу творчості та право на самовираження.
Характер та особистість Сивоока
Сивоок — це могутній характер народного митця й мислителя, талановитого художника та архітектора. Він є справжнім творцем дива, який усім своїм існуванням доводить, що мистецтво — це могутній голос народу.
Усе життя Сивоок є рабом, але водночас бунтівником проти свого злиденного становища як соціального, так і професійного. Понад тридцять років він ішов гірким шляхом пізнання істини й майстерності.
Сивоок ніколи й нікому не корився. У поєднанні з талантом непокірність набула в ньому величі й певності. Він гордо заявляє, що художник — не раб, а служить людям, які своєю працею прикрашають рідну землю.
Творчий шлях та філософія мистецтва
Спочатку Сивоок не знав, що в ньому після смерті діда, який не прийняв хреста, оживе буйнодивний світ кольорів. Його перша зустріч з Києвом та золотими хрестами на церковних банях стала символічним моментом у формуванні його світогляду.
У язичницькій Радогості його вразила летюча барвна каплиця, а її хранителька Звенислава розкрила хлопцеві душу барв. Він зрозумів, що барви, мов люди, можуть бути веселі, чисті, лагідні, довірливі, невинні, сумні, нудьгуючі, крикливі, жалібні, холодні, теплі.
У Константинополі Сивоок шукав у барві не бога, а людину. У своєму зухвальстві він поділяв крамольні думки, що художник вищий за бога: після створення світу він створює новий світ!
Створення собору як вершина творчості
Приступаючи до спорудження собору в Києві, Сивоок задумує щось велике й незвичайне, бо малість не може здивувати світ. У його уяві собор стояв як образ землі, який народився з давніх спогадів і нової зустрічі з Дніпром і пущами.
У процесі творення він наче самознищувався — цей стан виокремлено автором самобутньою пластикою метафор і порівнянь. Сивоок хотів упіймати в барві й показати людям усе на світі: дівочий спів, пташиний політ, блимання зірок з чистого неба і сонце.
Як зазначає Ярослав Мудрий, Сивоок схожий на свою землю. Це порівняння відкриває глибинні зв'язки: хлопчик із пущі став речником народу й рідної природи.
Образ Сивоока в романі «Диво» — це символ вічної боротьби митця за свободу творчості, за право створювати новий світ через мистецтво. Його життя та творчість стали уособленням народного духу та незламності української культури.