"До французького шансоньє" аналіз (паспорт) Олександр Ірванець

27 травня 2025 р.•

Аналіз вірша «До французького шансоньє» допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, художні засоби. Ця інформація необхідна, щоб підготувати літературний паспорт твору Олександра Ірванця.

Паспорт твору "До французького шансоньє"

Автор: Олександр Васильович Ірванець

Рід літератури: лірика

Жанр: лірична, медитативна поезія

Римування: перехресне

Тема та ідея твору

Тема твору: зображення важкого становища митця-поета, що повинен обрати між внутрішніми високими пориваннями і наслідуванням інших.

Ідея: найціннішою є та поезія, яка йде з глибини душі, і саме такі вірші будуть вічні, їх передаватимуть із уст в уста.

Основна думка: поету, якщо він хоче створювати справді цінні і достойні вірші, варто дослухатись до своєї душі, а не копіювати зовнішній світ і тих, хто хоче здобутись слави будь-якою ціною.

Не потрібно нікому нічого кричати й доводити, краще звернути своє серце до істинності і справжності, що криються в кожній людській душі. Справжній поет створює вірші саме завдяки звертанню до себе, осмисленню своїх почуттів та емоцій, які й знаходять потім найбільший відгук у читачів.

Художні засоби

Епітети: поезія найвища, найвища простота, пісні легкі і світлі, заревана душа, глухонімий Нотр-Дам.

Порівняння:

• передаються вірші, як поцілунки — з уст в уста;

• ти — гітара, гілка з дерева;

• пісні, мов кошенят задушених, в зубах по вулицях носив;

• є вуха, що, немов корою, вкриті суєтністю змін;

• хай серцем слухають і кров'ю, як Квазімодо слухав дзвін!

Метафори:

• пісні легкі і світлі;

• ти сьогодні на кону;

• як слухав дзвона Квазімодо в глухонімому Нотр-Дам;

• скільки тих, які хотіли тілами битися в тіла, а язиками лізли в душі;

• душа повільно прозоріла все по ночах;

• по очах боляче вдарило прозріння.

Риторичні запитання:

• Скажи, кому твоя заревана душа потрібна, ну, кому?

• Про що кричав? Кому кричав?

Образно-символічний план

Центральним образом вірша є образ поета-митця, який стоїть перед вибором між справжністю та популярністю. Автор використовує образ французького шансоньє як втілення легкості та природності мистецтва.

Образ Квазімодо — символ відданого служіння своєму покликанню. Дзвонар з собору Нотр-Дам, який, незважаючи на свою глухоту, відчував дзвін усім тілом, стає метафорою справжнього митця, який слухає серцем.

Образ гітари — символ поетичного інструменту, що має бути живим і природним, як "гілка з дерева".

Образ душі — центральний у вірші, душа "заревана", але саме вона є джерелом справжньої поезії.

Композиція та стиль

Вірш має медитативний характер і побудований як роздум поета про природу справжнього мистецтва. Композиція твору відображає поступове просвітлення ліричного героя.

Перша частина вірша констатує, що найвищою поезією є та, що передається "як поцілунки — з уст в уста". Далі йде попередження про небезпеки зовнішнього світу для митця.

Центральна частина містить образ Квазімодо як взірець справжнього служіння мистецтву. Заключна частина — це прозріння поета, який усвідомлює марність "крику" і закликає слухати серцем.

Текст вірша "До французького шансоньє"

Це є поезія найвища,
Це є найвища простота,
Коли передаються вірші,
Як поцілунки — з уст в уста.

Твої пісні легкі і світлі
(їх так сприймають слухачі),
Та пам'ятай — у цьому світі
Є свистуни і стукачі.

А ти — гітара, гілка з дерева,
І ти сьогодні на кону.
Скажи, кому твоя заревана
Душа потрібна, ну, кому?..

Вдягайся модно, лайся модно,
Та час від часу пригадай,
Як слухав дзвона Квазімодо
В глухонімому Нотр-Дам.

Він припадав до дзвона тілом,
Він разом з ним літав, літав…
О, скільки тих, які хотіли
Тілами битися в тіла,

А язиками лізли в душі…
Я й сам колись таким грішив.
Пісні, мов кошенят задушених,
В зубах по вулицях носив.

Душа повільно прозоріла
Все по ночах.
А по очах
Боляче вдарило прозріння:

Про що кричав?
Кому кричав?..
Є вуха, що, немов корою,
Вкриті суєтністю змін.

Хай серцем слухають і кров'ю,
Як Квазімодо слухав дзвін!..