Характеристика Олеся з оповідання «Дивак»

Олесь — головний герой оповідання «Дивак» Григора Тютюнника. Це маленький сільський хлопчик, худорлявий й слабосилий, але водночас допитливий і вдумливий, з чутливою душею та великим серцем.

Портрет Олеся

Зріст: «малий, головою ледь до клямки дістає».
Очі: «чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути весь світ».
Взуття: чобітки.
Одяг: «пальтечко в нього товсте», рукавички.
Статура: «сам тонкий».
Сила: слабосилий, бо «важко нахилятись: дух спирає, під очима набряка».

Риси характеру

Хлопчик тонко відчуває природу, чутливий до краси, його серце відкрите для добра й справедливості. Усе лихе в житті він сприймає болісно. Не всі розуміють його почуття, навіть учителька і рідний дід, тому вважають його диваком, людиною, не пристосованою до життя.
Основні риси характеру Олеся:
  • Добрий
  • Щирий
  • Чуйний
  • Спостережливий
  • Незлопам'ятний
  • Любить природу
  • Вміє цінувати прекрасне

Чому Олеся називали диваком

Хлопчика називали диваком через його незвичну поведінку та ставлення до світу:
  • Не любить псувати молодий лід
  • Боляче йому, коли дятел шишки їсть
  • Страждає, коли щука плотву впіймала
  • Так любить природу, що передає свою любов до неї на уроці малювання, забувши завдання вчительки намалювати горщечок
  • Жаліє коней, коли дід б'є їх батогом
  • Жаліє стару сосну
Проте Олесь не зважав на думку інших, тому що мав власні переконання. На його формування як особистості дуже вплинули казки, які читала йому мати, та безперервний інтерес до світу природи.

Цитатна характеристика Олеся

«Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».
«Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах».
«Іще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину. Присяде навпочіпки й водить пальцем сюди, туди… пхає закляклого пальця в рот і, гримаючи чобітком об чобіток, милується своїм творінням».
«Олесь нахиляється, крекче, пильно мружить око. Пальтечко в нього товсте, а сам тонкий; важко нахилятись: дух спирає, під очима набряка, тому кожен сучок птицею вздрівається».
«Олесеві не хотілось пирога, але він зрадів примиренню і, щоб віддарувати товариша, хутенько занишпорив по кишенях, дістаючи звідти духмяні верчики хмелю».
«Олесь ще дужче захвилювався, ледве не заплакав від щирості і солодкого почуття братерства. Він ухопив ремезяче гніздо й обома руками подав його Федькові».
«Олесь біжить підтюпцем і раптом помічає, що дерева теж біжать, кружляють, ховаються одне за одного, немов у жмурки грають. Олесь зупиняється — і дерева завмирають».
«Олесь непомітно для себе заснув. А вночі крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика».

Поведінка Олеся

Один на один з природою Олесь поводиться гідно — не псує дятлове дупло, ховає коріння дерева від морозу, рятує плотву від щуки. Він не любить сваритись, тому навіть коли Федько його вдарив, він не став йому відповідати, а навпаки — дуже зрадів їхньому примиренню.
Він не може зрозуміти, навіщо дід б'є кобилу і не поділяє його переконань, маючи власні, навіть у такому юному віці. Олесь поводиться гідно — захищає інших, допомагає та навіть не відповідає кривднику в бійці. Усе це свідчить про його високу моральну свідомість.

Анкета головного героя

1. Ім'я: Олесь
2. Портрет: Худорлявий маленький хлопчик, слабосилий. Спостережний і допитливий.
3. Уподобання: Має творчі здібності, любить малювати.
4. Ставлення до природи: Уважний і спостережливий, дбайливий.
5. Вчинки й поведінка: Добрий і милосердний. Має природне чуття краси і свободи.
6. Думки і переживання: Вдумливий і вразливий.
7. Оцінка з боку дорослих: Дивак, не такий, як усі.
8. Вік: Молодший шкільний.

Ставлення автора

Автор ставиться до свого персонажа дуже приязно. Олесь — маленький хлопчик, якому все цікаво, особливо те, що відбувається в лісі. Він зображується одинаком, тому що інші діти не поділяють його інтересів.
Навіть дорослі не розуміють його, що призводить до конфліктних ситуацій. Проте Григір Тютюнник показує, що саме така чутливість і любов до природи роблять Олеся особливим, а не дивним у негативному розумінні.
Письменник змушує читачів замислитися: чи справді Олесь — дивак, чи, можливо, дивними є ті, хто втратив здатність бачити красу природи і співчувати всьому живому?

Коментарі