Містер Рочестер у «Джейн Ейр»: характеристика героя
18 жовтня 2025 р.•
Едвард Фейрфакс Рочестер – один із центральних персонажів роману Шарлотти Бронте «Джейн Ейр». Це складний, суперечливий образ чоловіка, який поєднує пристрасність і стриманість, гордість і вразливість, аристократизм і бунтарство проти умовностей.
Соціальне становище та зовнішність
Едвард Рочестер – багатий аристократ, власник маєтку Торнфілд, роботодавець Джейн.
«Сім'ю Рочестерів завжди поважали. Майже всі землі навколо, скільки сягає око, здавна належали Рочестерам.»
Він походить із знатного роду, має все необхідне для комфортного життя: статки, повагу оточення, вплив. «В нього смаки й звички справжнього аристократа, і все в його домі повинно робитися так, як він звик.»
Зовнішньо Рочестер не є красенем у класичному розумінні. Йому близько сорока років. Джейн описує його так:
«Я впізнала його густі чорні брови, високе чоло, відмежоване рівною лінією чорного чуба. Чітко окреслений ніс, більше характерний як прикмета рішучої вдачі, аніж краси, широкі ніздрі, що свідчили про запальність, різкі обриси вуст і підборіддя – це були риси похмурої людини.»
У нього атлетична статура – широкогруда, з тонким станом, хоч не висока й не гнучка. Загалом, його зовнішність відображає внутрішню силу та рішучість.
Характер і поведінка
Рочестер – людина нестандартна. Він готовий відкинути ввічливі манери, пристойність і різницю в соціальному положенні, щоб спілкуватися з Джейн відверто й прямо.
Він досвідчений, провів більшу частину свого дорослого життя, мандруючи Європою. «Він багато мандрував і чимало побачив на своєму віку.»
При цьому Рочестер – справедливий і щедрий господар. «Орендарі вважають його за справедливого, щедрого й поблажливого господаря. Щоправда, він ніколи не жив довго в маєтку.»
Він трохи дивак – так про нього говорять оточуючі. Рочестер не любить світських розмов і поверхневого спілкування. «О, це чудесна людина! Не знаю – може, він трохи дивак.»
Трагедія минулого
Проблеми Рочестера частково є результатом його власної нерозсудливості. Саме через молодечу необачність він одружився з божевільною жінкою Бертою.
Цей шлюб перетворився на прокляття. Берту довелося ув'язнити на горищі Торнфілда, приховуючи її існування від оточуючих.
Рочестер не міг розлучитися (це було неможливо за законами того часу), але й не міг жити повноцінним життям. Він мандрував Європою, намагаючись втекти від реальності.
Коли він найняв Джейн на посаду гувернантки для своєї прийомної доньки Адель Варенс, його життя почало змінюватися.
Кохання до Джейн
Рочестер закохався в Джейн не за зовнішню красу, а за її розум, характер, внутрішню силу.
Він хотів, щоб вона стала його дружиною, але весілля не відбулося – у день церемонії Джейн дізналася про існування першої дружини.
«Містер Рочестер її шукав, мов дорожчої за неї в світі не було, а ніде нічого не зміг про неї довідатись. І він знавіснів, геть знавіснів з відчаю.»
Рочестер готовий був віддати Джейн половину свого багатства, аби вона не кидалася «сама в широкий світ». Він любив її надто сильно і надто ніжно, щоб зробитися її тираном.
Він хотів зробити її щасливою, навіть якщо це означало порушення моральних норм. Але Джейн мала іншу думку.
Випробування і возз'єднання
Коли Берта підпалює Торнфілд, Рочестер намагається врятувати її, але отримує страшні поранення.
«І тепер він цілком безпорадний – сліпий і каліка.» Він втратив руку і зір.
Але саме в цьому стані, позбавлений гордості та могутності, він стає справді рівним Джейн. Тепер вони обоє – просто дві люди, які кохають одне одного.
У кінці роману вони возз'єднуються і живуть щасливо разом. Рочестер частково повертає зір, але найголовніше – він знаходить справжнє кохання.
Джейн каже: «Я знаю, що таке жити з людиною й для людини, котру любиш понад усе на світі. Я вважаю себе дуже щасливою – ми живемо одне одним.»
Коментарі