Едмунд Гуссерль: детальна біографія засновника феноменології
8 серпня 2025 р.•
Едмунд Гуссерль (1859-1938) - один з найвизначніших філософів ХХ століття, засновник феноменології як філософського напрямку та універсальної методології пізнання. Його творчість заклала основи для розвитку сучасної філософії та вплинула на практично всі гуманітарні науки.
Ранні роки та освіта
Едмунд Густав Альбрехт Гуссерль народився 8 квітня 1859 року в місті Просніц (нині Простейов, Чехія) в єврейській родині. Його батько був торговцем одягом, а мати походила з родини вчителів. У 1876 році Гуссерль почав вивчати математику, фізику та астрономію в Лейпцизькому університеті.
Після року навчання в Лейпцигу він перейшов до Берлінського університету, де продовжив вивчення математики під керівництвом Карла Вейєрштрасса та Леопольда Кронекера. У 1881 році Гуссерль захистив дисертацію з математики в Віденському університеті.
Поворотним моментом у його житті стало знайомство з Францем Брентано, який познайомив його з філософією. Брентано, захоплений аристотелізмом, значно вплинув на формування філософських поглядів Гуссерля. Саме під впливом Брентано Гуссерль вирішив присвятити себе філософії.
Формування феноменології
У 1887 році Гуссерль отримав право викладати в Галльському університеті, де працював до 1901 року. У цей період він написав свою першу велику працю "Філософія арифметики" (1891), в якій намагався застосувати психологічний підхід до математики.
Однак пізніше Гуссерль відійшов від психологізму та розробив власну феноменологічну методологію. Ключовим моментом стало написання "Логічних досліджень" (1900-1901), де він критикував психологізм як форму скептичного релятивізму.
Феноменологія Гуссерля базується на принципі "назад до речей самих" - повернення до безпосереднього досвіду, до феноменів як вони є. Гуссерль стверджував, що феноменологія вивчає не якийсь особливий світ феноменів, а той самий світ досвіду, але в зміненій настанові.
Ключові поняття феноменології
Феноменологічна редукція: Це зміна інтелектуальної оптики, яка дозволяє прояснити глибинні засади нашого досвіду. Гуссерль запозичив термін "епохе" від античних скептиків, але трансформував його в "феноменологічну епохе" - утримання від суджень про реальне існування.
Інтенціональність: Ключове поняття феноменології, яке означає, що свідомість завжди спрямована на об'єкт. Це поняття Гуссерль запозичив у Брентано, але розвинув його далі. Інтенціональність показує, що наша свідомість завжди є свідомістю чогось.
Ноема та ноезис: Гуссерль розрізняв предметний зміст переживання (ноема) та сам акт переживання (ноезис). Наприклад, коли ми бачимо будинок, ми бачимо лише фасад, але наша свідомість домальовує зворотний бік, створюючи цілісну предметність.
Геттінгенський та Фрайбурзький періоди
У 1901 році Гуссерль перейшов до Геттінгенського університету, де працював до 1916 року. Тут він написав свою найважливішу працю "Ідеї чистої феноменології та феноменологічної філософії" (1913), яка стала фундаментом феноменологічного руху.
У 1916 році Гуссерль зайняв кафедру у Фрайбурзькому університеті, яку раніше займав Генріх Рікерт. Тут він працював до 1928 року, коли його змінив Мартін Гайдеггер. У Фрайбурзі Гуссерль розробив концепцію "життєсвіту" (Lebenswelt) та трансцендентальної феноменології.
Під час Першої світової війни Гуссерль пережив особисту трагедію - загинув один з його синів та найталановитіший учень Адольф Райнах. Досвід війни значно вплинув на його подальші роздуми про кризу європейської цивілізації.
Концепція життєсвіту та криза європейських наук
У пізній період творчості Гуссерль розробив концепцію "життєсвіту" (Lebenswelt) - світу нашого повсякденного досвіду, який є основою всіх наук. Життєсвіт - це світ кольорів, звуків, запахів, емоцій, який ми переживаємо безпосередньо.
Гуссерль діагностував кризу європейської цивілізації, яка полягала в забутті життєсвіту. Починаючи з Галілея, європейські науки математизували природу, зводячи різноманітні якості до кількісних показників. Це дало потужний поштовх розвитку технологій, але призвело до забуття самого світу життя.
Криза проявляється в тому, що технології, створені для покращення життя, можуть стати загрозою для самого життя. Гуссерль писав про це в останній праці "Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія", яку не встиг завершити.
Вплив та спадщина
Феноменологія Гуссерля стала одним з найвпливовіших філософських напрямків ХХ століття. Вона поширилася з Німеччини на Францію, де її розвивали Жан-Поль Сартр, Моріс Мерло-Понті, Еммануель Левінас.
У Східній Європі феноменологія знайшла прихисток у Польщі та Чехії. Роман Інгарден, Ян Паточка та інші філософи розвивали феноменологічні ідеї в контексті своїх культурних традицій.
Сьогодні феноменологія залишається живою традицією, яка впливає на філософію, психологію, соціологію, антропологію та інші гуманітарні науки. Її методологія дозволяє досліджувати структури досвіду та розуміти, як людина сприймає та осмислює світ.
Особисте життя та останні роки
У 1887 році Гуссерль одружився з Мальвіною Штайншнайдер, з якою мав трьох дітей. Його син Вольфганг загинув на фронті Першої світової війни, що стало глибокою особистою трагедією для філософа.
Після приходу нацистів до влади в 1933 році Гуссерль, будучи євреєм, був позбавлений права викладати. Його учні та колеги, включаючи Гайдеггера, не змогли або не захотіли захистити його від переслідувань.
Едмунд Гуссерль помер 27 квітня 1938 року у Фрайбурзі. Його рукописи, які загрожувала конфіскація нацистами, були таємно вивезені до Бельгії бельгійським францисканцем Германом Лео Ван Бреда, який заснував Гуссерль-Архів у Лувені.