Фольклорні балади про Робіна Гуда: тексти творів
25 вересня 2025 р.•
Фольклорні балади про Робіна Гуда є частиною англійської народної культури та оповідають про пригоди легендарного розбійника, який боровся за справедливість та захищав бідних. Дві найвідоміші балади розповідають про його протистояння з герфордським єпископом та ноттінгемським шерифом.
Балада «Робін Гуд і Герфордський єпископ»
Присвячено рицарям славним пісні,
Робін Гудові зокрема,
А про те, як в єпископа злого він взяв,
Крім моєї, пісні нема.
Робін Гудові зокрема,
А про те, як в єпископа злого він взяв,
Крім моєї, пісні нема.
В Барнеській долині сталося це,
Де ліс зелений ізріс,
Єпископ із пишним почтом своїм
Проїхати мав той ліс.
Де ліс зелений ізріс,
Єпископ із пишним почтом своїм
Проїхати мав той ліс.
«Прудкого оленя,— сказав Робін Іуд,—
Найкращого вбити слід;
Герфордський єпископ сьогодні сповна
Заплатить нам за обід.
Найкращого вбити слід;
Герфордський єпископ сьогодні сповна
Заплатить нам за обід.
Вб'ємо ми оленя й зготуєм його,
Допоки вогонь не погас,
А я пильнуватиму, щоб не подавсь
Єпископ деінде од нас».
Допоки вогонь не погас,
А я пильнуватиму, щоб не подавсь
Єпископ деінде од нас».
І Робін, і хлопці його одягли
Вівчарськеє убрання,
І єпископ навколо вогнища їх
Побачив зі свого коня.
Вівчарськеє убрання,
І єпископ навколо вогнища їх
Побачив зі свого коня.
«Гей, що тут у вас? — єпископ гукнув.—
А хто ж це, хто це посмів
Королівського звіра шляхетного вбить,
Коли тут так мало їдців?»
А хто ж це, хто це посмів
Королівського звіра шляхетного вбить,
Коли тут так мало їдців?»
«А ми вівчарі,— Робін Гуд відповів,—
І сир нам овечий набрид,—
Шляхетний олень — королівський звір
Сьогодні в нас на обід».
І сир нам овечий набрид,—
Шляхетний олень — королівський звір
Сьогодні в нас на обід».
«Ви сміливі хлопці, король мусить знать,
Що ви накоїли тут,
Отож збирайтесь зо мною в путь —
На королівський суд!»
Що ви накоїли тут,
Отож збирайтесь зо мною в путь —
На королівський суд!»
«О змилосердься! — Робін гукнув,—
Не личить злоститись попам!
Невже-таки й справді ти б захотів
Життя вкоротити нам?»
Не личить злоститись попам!
Невже-таки й справді ти б захотів
Життя вкоротити нам?»
«Яке милосердя,— єпископ сказав,—
Та й як йому бути тут?
Мерщій збирайтесь зо мною йти
На королівський суд!»
Та й як йому бути тут?
Мерщій збирайтесь зо мною йти
На королівський суд!»
Тут спиною Робін на дуба зіперсь,
А ногою вперся в моріг
І з-під вівчарського убрання
Витяг мисливський ріг.
А ногою вперся в моріг
І з-під вівчарського убрання
Витяг мисливський ріг.
Він встромив його в рота вузьким кінцем
І враз почав сурмить,
І сімдесят його молодців
На поклик з'явились ту ж мить.
І враз почав сурмить,
І сімдесят його молодців
На поклик з'явились ту ж мить.
На коліна упали вони перед ним,
І він владно долоню простер,
І тоді довгов'язий Крихітка Джон
Обізвався: «Що сталося, сер?»
І він владно долоню простер,
І тоді довгов'язий Крихітка Джон
Обізвався: «Що сталося, сер?»
«Аж ось герфордський єпископ стоїть,
Милосердя не має він, ні!»
«То вбий його,— Крихітка Джон сказав,—
І нехай він згниє в труні!»
Милосердя не має він, ні!»
«То вбий його,— Крихітка Джон сказав,—
І нехай він згниє в труні!»
«О, будь милосердним, Робін Руд,—
Єпископ обізвавсь,—
Коли б я знав, що стріну тебе,
Я б іншим шляхом подавсь!»
Єпископ обізвавсь,—
Коли б я знав, що стріну тебе,
Я б іншим шляхом подавсь!»
«Ні, милосердя тобі нема,—
Озвавсь тоді Робін Руд,—
В Барнеській долині буде суд,
Короткий і правий суд!»
Озвавсь тоді Робін Руд,—
В Барнеській долині буде суд,
Короткий і правий суд!»
І за руку єпископа Робін повів
У Барнеську долину ту ж мить,
І він мусив обідати з ними вночі,
І пиво й вино з ними пить.
У Барнеську долину ту ж мить,
І він мусив обідати з ними вночі,
І пиво й вино з ними пить.
І єпископську мантію Крихітка Джон
На зеленій траві розіслав,
І з товстого єпископського гаманця
Триста фунтів відрахував.
На зеленій траві розіслав,
І з товстого єпископського гаманця
Триста фунтів відрахував.
«Приємно,— тут Крихітка Джон сказав,—
Дивитись на злото сяйне,
Але неприємно дуже мені,
Що єпископ не любить мене!»
Дивитись на злото сяйне,
Але неприємно дуже мені,
Що єпископ не любить мене!»
І музикам грати звелів Робін Гуд,
І в одежі його старій
Танцював той єпископ і дуже радів,
Що з лісу вийшов живий.
І в одежі його старій
Танцював той єпископ і дуже радів,
Що з лісу вийшов живий.
Переклад Л. Первомайського
Балада «Робін Гуд і гончар»
Коли в травні буяє зелений лист
І на вітах рясніє цвіт,
Співають малі лісові пташки,
Радіє й сміється світ.
І на вітах рясніє цвіт,
Співають малі лісові пташки,
Радіє й сміється світ.
Тож слухай, для тебе співаю я,
Веселий і вільний лірник старий,
Пісню про Робіна Гуда,
Розбійника, що був великий вояка.
Веселий і вільний лірник старий,
Пісню про Робіна Гуда,
Розбійника, що був великий вояка.
Одного ранку в Ноттінгем
Гончар, що продавав свій крам,
Зустрів ноттінгемського шерифа
І промовив до нього там:
Гончар, що продавав свій крам,
Зустрів ноттінгемського шерифа
І промовив до нього там:
«О, присягаюсь, що я б віддав
Сто фунтів цюю ж мить,
Щоб злодія того, лісовика,
Перед собою уздріть!»
Сто фунтів цюю ж мить,
Щоб злодія того, лісовика,
Перед собою уздріть!»
«Як ви того хочете,— підемо вдвох
У хащі його лісові,
І завтра вранці, щоб я так жив,
Побачите Гуда ви».
У хащі його лісові,
І завтра вранці, щоб я так жив,
Побачите Гуда ви».
«Гаразд! — погодивсь на тому шериф.—
Тож слід набратися сил!»
І з площі додому вони подались
І сіли вечерять за стіл.
Тож слід набратися сил!»
І з площі додому вони подались
І сіли вечерять за стіл.
Ледь-ледь благословлялось на світ,
Коли підвівсь Робін Гуд,
Конячку свою у воза запріг,—
Чого б їм лишатися тут?
Коли підвівсь Робін Гуд,
Конячку свою у воза запріг,—
Чого б їм лишатися тут?
Шерифовій жінці вклонився гончар,
Як їхати настала мить:
«Із щирого золота перстень оцей
На згадку про мене візьміть».
Як їхати настала мить:
«Із щирого золота перстень оцей
На згадку про мене візьміть».
«Мерсі! — зраділа вона від душі.—
Нехай вас Бог береже!»
Нехай вас Бог береже!»
Радіє шериф, наче в зелен ліс
Прибув з гончарем уже.
Прибув з гончарем уже.
Аж ось він, веселий зелений ліс!
Крізь листя сяє блакить,
Стрибають маленькі пташки на гілках,
В кущах струмочок дзвенить.
Крізь листя сяє блакить,
Стрибають маленькі пташки на гілках,
В кущах струмочок дзвенить.
«Тут добре буде,— сказав Робін Гуд,—
Клянусь я рогом своїм,
Що зараз з'явиться Робін Гуд,
І ми побачимось з ним».
Клянусь я рогом своїм,
Що зараз з'явиться Робін Гуд,
І ми побачимось з ним».
І він заграв у свій добрий ріг —
Аж розляглась луна;
На дужий звук його стрільці
З'явилися сповна.
Аж розляглась луна;
На дужий звук його стрільці
З'явилися сповна.
Обстали вони Робін Гуда свого,
І ось що почув він там:
«Ну, як вам у тім Ноттінгемі велось?
Чи спродали ви свій крам?»
І ось що почув він там:
«Ну, як вам у тім Ноттінгемі велось?
Чи спродали ви свій крам?»
«Ет, спродав не спродав, не в тому річ,—
Тут Робін Гуд скипів,—
Аж ось стоїть ноттінгемський шериф,
Його я, як бачиш, купив!»
Тут Робін Гуд скипів,—
Аж ось стоїть ноттінгемський шериф,
Його я, як бачиш, купив!»
«З приїздом! — тут Крихітка Джон гукнув.—
Привіт вам, шерифе, й уклін!»
Щоб Робін Гуда не бачить в цю мить,
Сто фунтів віддав би він!
Привіт вам, шерифе, й уклін!»
Щоб Робін Гуда не бачить в цю мить,
Сто фунтів віддав би він!
«Коли б в Ноттінгемі я знав про це,
Як благословлялось на світ —
Ти був би не повернувся в ліс
Й за тисячу тисяч літ!»
Як благословлялось на світ —
Ти був би не повернувся в ліс
Й за тисячу тисяч літ!»
«Охоче вірю! — озвавсь Робін Гуд.—
Але — що вже є — те є!
Тепер ви нам оддасте коня
І все добро своє.
Але — що вже є — те є!
Тепер ви нам оддасте коня
І все добро своє.
Ви на коні сюди прибули —
Додому пішки йдіть
І там від мене дружині своїй
Щирий привіт складіть.
Додому пішки йдіть
І там від мене дружині своїй
Щирий привіт складіть.
Цей білий кінь, як вітер, прудкий —
Дружині вашій дар.
Вам гірше б велось тут, коли б жінок
Не шанував гончар!»
Дружині вашій дар.
Вам гірше б велось тут, коли б жінок
Не шанував гончар!»
Отак розійшлись Робін Гуд і шериф,
Й подався шериф в Ноттінгем.
Й подався шериф в Ноттінгем.
«З приїздом! — сказала дружина йому,
Милуючись білим конем.—
Ну, де ж Робін Гуд? Привели ви його?
Чи там він лишивсь, між дубів?»
Милуючись білим конем.—
Ну, де ж Робін Гуд? Привели ви його?
Чи там він лишивсь, між дубів?»
«Будь проклятий він з голови до п'ят,
Мене він навіки зганьбив!
Усе, що я з собою мав,
Отой розбійник забрав.
Мене він навіки зганьбив!
Усе, що я з собою мав,
Отой розбійник забрав.
Лиш цього прудкого, як вітер, коня
Він вам у дарунок прислав!»
Він вам у дарунок прислав!»
Вона зайшлася од сміху — з очей
У неї сльози лились:
«Ну що ж, п'ять горщиків, пане мій,
Ще й дешево нам обійшлись!»
У неї сльози лились:
«Ну що ж, п'ять горщиків, пане мій,
Ще й дешево нам обійшлись!»
Переклад Л. Первомайського
Особливості балад про Робіна Гуда
Фольклорні балади про Робіна Гуда є частиною англійської народної традиції та розповідають про пригоди легендарного розбійника, який став символом боротьби за справедливість.
Герой цих балад представлений як благородний розбійник, який грабує багатих, але допомагає бідним. Він вміло обманює представників влади, демонструючи свою кмітливість та хоробрість.
Балади мають характерні риси фольклорного твору: повторення, діалоги, динамічний розвиток подій та несподівані повороти. Вони показують конфлікт між народом та владою, де народ постає переможцем завдяки розуму та мужності.
Коментарі