Образ Оксани у поемі «Гайдамаки» Тараса Шевченка
25 липня 2024 р.•
Оксана — одна з центральних жіночих постатей у поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки». Вона є дочкою титаря з села Вільшани, і її образ втілює ніжність, вірність та трагічну долю української дівчини в часи Коліївщини.
Риси характеру Оксани
Оксана постає перед читачем як ніжна, турботлива і здатна на глибоке кохання дівчина. Попри своє походження, вона не є гордою чи зарозумілою. Її щира любов до Яреми, «безрідного байстрюка», кидає виклик соціальним упередженням тогочасного села.
Вона демонструє неабияку мужність і відданість, доглядаючи за хворим батьком під час викрадення. Смерть батька стає для неї страшним ударом, і вона зближується з Яремою на ґрунті спільного сирітства: «Я сирота: без матері, / Без батька осталась, / І він один на всім світі».
Символічне значення образу
Оксана не лише кохана Яреми, але й символічний образ самої України — прекрасної, стражденної, але нескореної. Її викрадення та поневіряння є алегорією долі української землі, що потерпала від чужинців.
Попри всі випробування, включно з думками про самогубство («Я думала / Занапастить душу. / Якби не він, може б… може, / І занапастила»), вона зберігає свою чистоту та вірність. Її порятунок і подальше одруження з Яремою символізують надію на щасливе майбутнє для України, здобуте через боротьбу.