“Гайдамаки”: образ Яреми
25 липня 2024 р.•
Поема «Гайдамаки» змальовує картину селянського повстання, відомого в історії під назвою «Коліївщина». Ярема Галайда — яскравий представник повсталого народу. Ярема — челядник у шинкаря Лейби. Прізвище «Галайда», яке було надано М. Залізняком Яремі, означало: бездомний бурлака.
Риси характеру Яреми
Ярема — сирота, що з дитинства зазнав знущань і принижень. Він працює на жида Лейбу, терплячи голод і побої. Проте, попри важку долю, Ярема зберігає в собі доброту, мрійливість та здатність до глибоких почуттів. Його кохання до Оксани є світлим променем у його житті.
З початком Коліївщини Ярема перетворюється на відважного гайдамаку, сповненого рішучості та жаги до помсти за свій народ і за особисті кривди. Він стає символом народного гніву, нещадним до ворогів, але водночас залишається вірним своїм ідеалам і коханій.
Соціальне становище
Наймит, «сирота убогий», у якого немає рідні, він не має навіть прізвища. Щоб записати в реєстр. Залізняк пропонує назвати його Голиш, або Бідою, а потім зупиняється на прізвищі Галайда, що означає бездомний, бродяга.
Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Попихач жидівський, виріс у порогу;
А не клене долі, людей не займа.
Рабська покірність
Він наймит, попихач, один із тих, хто найбільше терпів гніт, кривду, не звертав уваги на образи та лайку.
«…гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить»
Народний месник
Висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила Галайду круто змінити своє становище і вступити до табору повсталих. Коли настав час народного виступу, Ярема йде в перших лавах повстанців. Захоплений хвилею повстання, цей сирота убогий стає героєм, захисником потоптаних прав, непримиренним ворогом панів.
Тільки власне горе і образа роблять Ярему месником. Він — був сильний духом, був готовий мстити й карати. І всі його криваві вчинки повстанця спричинені невимовними муками зболілогосерця: безнадійністю («На край світу, та не найду, / Не найду Оксани!»), думкою про самогубство («Занапастить хіба душу?»), співчуттям до д-в_и_н_ — жертви («Може, гине, / Може, тяжко кине долю… / В пана у кайданах у склепу копає»), ненавистю до ймовірної зрадниці («У жупані сама па-і, / А лях… Боже, Боже!»). Такі перепади настрою героя природні, вони цілком оправдують учинки Яреми-страдника і Яреми-месника: Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить. Галайда не бере участі в оргії п’яних гайдамаків, які бенкетують у Лисянці.
Відданість боротьбі
Кривда, якої зазнав Ярема — конфедерати викрали його кохану Оксану — подвоїла його завзятість, його сили й ненависть до ворогів. Та штовхають його до дії не особисті, а національні інтереси. Він мститься за весь український народ, мріє завдати панам такої муки, щоб аж пекло застряслося. Свідомість свого суспільного обов’язку керує вчинками Яреми.
Щирість кохання
Яремі властиві не тільки героїчні риси борця, а й ніжність серця. Глибиною й відданістю відзначається його кохання до Оксани, дочки титаря села Вільшани. Під час розмови із Залізняком Галайда випадково довідується, що титаря вбито, а Оксану викрадено. Під час бою в Лисянці герой дізнався, що його кохана — полонена, сидить в льоху в панському будинку. Якраз у той час, коли Залізняк наказав порохом висадити в повітря будинок, він пробирається в льох і виносить звідти Оксану. Якийсь час, доки Ярема воював з панами, вона перебувала в монастирі. Після придушення повстання її наречений, поховавши Залізняка, повернувся. У кінці поеми про нього згадують у пісні гайдамаки: «А в нашого Галайди хата на помості…»
Узагальнений образ
Ярема — узагальнений образ пересічного гайдамаки. Ярема Галайда — не історичний, а узагальнений образ учасника Коліївщини. Це реалістичний образ, поданий у романтичному дусі. Він мужній, сміливий, відданий народові, сильний і відважний. Колишній наймит-попихач, він знаходить свою долю в таборі повстанців. Після поразки повстання Ярема не гине. І це надзвичайно важливо: такі, як він, мають передати наступному поколінню естафету священної боротьби за волю — естафету, перейняту від попередніх борців.
Фатальність вибору Яреми — у певній несумісності його кохання і народної моралі. Галайда, що робить йому честь, вибирає любов, рятує Оксану, ризикуючи життям, одружується, нехтуючи ставленням інших до титарівни.
Ярема Галайда — улюблений Шевченків образ-персонаж у «Гайдамаках». Свідчення цього — «прощання» автора зі своїм героєм: Один тільки мій / Ярема / На кий похилився / Стояв довго… / Пішов степом сіромаха, / Сльози утирає / Довго, довго оглядався, / Та й не видко стало.