«Гайдамаки»: цитатна характеристика Івана Гонти
25 липня 2024 р.•
Іван Гонта — одна з найтрагічніших і найскладніших постатей у поемі «Гайдамаки». Як історична особа та ватажок повстанців, він постає перед моральною дилемою, що розкривається через його вчинки та слова. Цитати допомагають зрозуміти глибину його внутрішнього конфлікту.
Наказ ксьондза та внутрішня боротьба
Ксьондз-єзуїт, прагнучи знищити будь-яку загрозу, підбурює Гонту вбити власних синів-католиків: «Вони католики… / Чого ж ти став? Чом не ріжеш? / Поки невеликі; / Заріж і їх, бо виростуть, / То тебе заріжуть…»
Гонта, виконуючи присягу, звертається до дітей перед страшним вчинком: «Поцілуйте мене, діти, / Бо не я вбиваю, / А присяга». Ця фраза підкреслює його вірність обов'язку, яка стає вищою за батьківські почуття.
Горе та каяття
Після вбивства синів Гонту охоплює безмежне горе: «Я дітей зарізав! Горе мені, горе! / Де я прихилюся?». Його біль посилюється усвідомленням самотності: «З’їли моїх діток — тяжко мені жить! / Тяжко мені плакать! Ні з ким говорить!»
Він особисто несе дітей ховати, щоб їхні тіла не дісталися собакам, що показує залишки батьківської любові серед жаху того, що сталося: «Гонта, горем битий, / Несе дітей поховати, / Землею накрити, / Щоб козацьке мале тіло / Собаки не їли».
Прокляття долі
У своєму розпачі Гонта звертається до долі: «Доля моя нещаслива! / Що ти наробила? / Нащо мені дітей дала? / Чом мене не вбила?». Ці слова відображають усю трагедію людини, яка стала заручником обставин та власної присяги.