Гном у буфеті І. Жиленко: аналіз вірша

Автор — Ірина Жиленко

Рік написання — 1985

Рід літератури — лірика

Жанр — вірш

Тема: шанобливе ставлення до буфетного гнома який у всі століття живе в реальній дитячій уяві.

Ідея: возвеличення почуття пошани, любові до гнома як сімейної реліквії.

Основна думка: дитинство — це чарівний, дивовижний час кожної людини, коли вона сприймає все казкове, цікаве, навіть гнома, що «нашіптує … казки».

• епітет: буфетний гном; м'ятні гостинці, добрий знайомий, чемні манери, засніжені ночі
• метафора: золотить сервізи, багріє його ковпачок; нашіптує казки
• уособлення: гном живе, знає, гукає, дає, золотить, багріє, любить, спить, навчився, клопочеться, бормоче, зітхає, шарудить, нашіптує
• звуконаслідування: «Ая-яй» — передає звук, що видає гном

Обов'язки гнома:

• гукав пустунам: «Ая-яй»;
• слухняним давав шоколадки;
• золотить на свята сервізи;
• нашіптує дітям казки.

Риси характеру гнома:

а) чемний;
б) працьовитий;
в) відповідальний;
г) вихований;
д) вміє підтримувати дружні стосунки;
е) полюбляє смачно поїсти і солодко поспати.

Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий –
старенький буфетний гном.

Він знав ще дідуся хлоп'ям,
а маму — малим дівчатком,
гукав пустунам: «Ай-яй!»,
Слухняним давав шоколадки.

Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята сервізи.
Багріє його ковпачок
за склом серед вазочок різних.

Він любить какао пить,
смоктати м'ятні гостинці.
Так довго і солодко спить
в старій музикальній скриньці.

Навчився він чемних манер
в одної маркізи з фарфору.
Сказала маркіза: — Тепер
дружити із вами не сором.

Ви просто — франтом, хоча
втягніть у петлицю троянду.
І прошу до мене на чай
Разом з цвіркуном-музикантом;

Століття, і друге, і третє, —
прислухайся! — чуєш? – завжди
клопочеться гном у буфеті,
бормоче, зітха, шарудить.

І тупа, і плямка в куточку,
і дзвонить в буфетні шибки.
І в довгі засніжені ночі
нашіптує дітям казки.