Борис Грінченко «Без хліба» характеристика героїв
19 серпня 2025 р.•
Оповідання «Без хліба» Бориса Грінченка змальовує тяжке життя селян, суспільство, де панує соціальна несправедливість. Автор створює реалістичні образи людей, які змушені боротися за виживання в умовах голоду та злиднів.
Головні герої оповідання «Без хліба»
Петро — головний герой твору, простий селянин, чоловік Горпини. Риси характеру Петра: люблячий, турботливий, готовий заради родини піти на злочин, уміє визнавати свою провину. Він господар у сім'ї, шукав способи як врятувати власне дитя від голодної смерти.
Горпина — дружина Петра, молода, любляча матір недавно народженого хлопчика. Риси характеру Горпини: чесна, турботлива, вразлива та любляча. Вона має почуття власної гідності та противиться злочину, навіть коли це стосується виживання родини.
Староста — байдужий, черствий чоловік, який тільки й жив з того, що за рахунок інших селян. Навіть не спробував допомогти Петрові в його скрутному становищі.
Детальна характеристика Петра
Петро — господар у сім'ї, шукав способи як врятувати власне дитя від голодної смерти. Щиро кохає свою дружину та піклується про неї. Автор показує його внутрішню боротьбу: «А Горпина схилилась на прядку і не пряде вже. Глянув на неї Петро,— така вона змучена, зовсім змарніла. Так жалко йому стало її…»
Петро надзвичайно переймався муками сина та дружини, проте ніяк не наважувався зробити те, що задумав заради спасіння родини. Займався самобичуванням спершу через те, що хотів зробити, а потім після того, що власне зробив.
Хоч як не просила Горпина в Петра не брати чужого, проте він не дослухався до неї, а зробив по-своєму. Наважився таки та взяв з гамазеї трохи собі зерна. Петро кмітливий, розумів, що нести додому три клунки не можна, тому сховав на могилі їх, згодом переніс додому.
Однак спокій в сім'ї зник як і щастя, молодий чоловік був готовий зізнатися у своєму злочині, аби тільки Горпині полегшало, це говорить про його чесність, совісність та любов до жінки.
Детальна характеристика Горпини
Горпина – молода, любляча матір недавно народженого хлопчика та дружина Петра. Роботяща та турботлива: «Одного ранку встала Горпина вдосвіта. Дитина ще спала. Молодиця почала тихесенько біля печі поратися…»
Не зважаючи на голодні муки, була проти того, щоб Петро взяв собі трохи зерна, докоряла йому та навіть ігнорувала, бо вважала великим гріхом красти. Горпина зовсім змарніла, не так від злиднів, як від вчинку чоловіка.
Вона має почуття власної гідності та моральну стійкість. Навіть у найскрутніших умовах вона не втрачає своїх принципів та не погоджується на злочин, навіть якщо це стосується виживання родини.
Горпина символізує моральну чистоту та чесність, які не можуть бути зламані навіть найважчими життєвими обставинами.
Образ старости та соціальна критика
Староста – безсердечний, скупий чоловік, який тільки й жив з того, що за рахунок інших селян. Навіть не спробував допомогти Петрові в його скрутному становищі. Автор показує його як представника влади, який не виконує свої обов'язки.
Через образ старости Грінченко критикує соціальну несправедливість та байдужість влади до проблем звичайних людей. Староста сам краде, але карає інших за те ж саме: «Торік же вкрав (староста) четверть ячменю… Вони крастимуть наше добро, а ти з голоду вмирай і дитина нехай умирає!…»
Цей персонаж уособлює корупцію та бездушність владних структур, які замість допомоги людям тільки погіршують їх становище.
Ключові цитати з характеристики героїв
Про Петра: «Петрові самому дитячий плач мов ножем серце краяв». «… як подума про це, подума, що тоді в його дома і жінка, й дитина голодні сидітимуть, так дух йому перехопить, і не вимовить він нічого, тільки стоїть біля порогу та шапку драну в руках мне».
Про внутрішню боротьбу Петра: «Піду та й украду». — думав він, і йому не здавалося, що він погано робить, бо він просто забув про це, неначебто про цей думати не було чого. Спокійно та сміливо йшов, нічого не лякаючись».
Про любов до дружини: «Глянув на неї (на Горпину) Петро, — така вона змучена, зовсім змарніла. Так жалко йому стало її».
Про покаяння Петра: «Петрові перехопило дух, він ледве дихав. — Люди добрі! Простіть мене, бо я злодій! Я вкрав з гамазеї… І те промовивши, він упав до ніг громади…»