Характеристика героїв повісті «Дорогою ціною»
15 січня 2024 р.•
Повість Михайла Коцюбинського «Дорогою ціною» — це глибокий психологічний твір, який розкриває трагедію кохання та боротьби за волю. Головні герої — Соломія та Остап — постають перед читачем як непересічні особистості, сповнені почуття гідності та прагненням до свободи. Автор розкриває їх образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи глибокий психологізм та внутрішню силу персонажів.
Остап — волелюбний борець за свободу
Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу. «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».
Він не раз закликав до боротьби з панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромів віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…»
Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж.
Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти: «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном».
Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину. Але волю він здобув дорогою ціною, втративши найцінніше — свою кохану Соломію.
У кінці твору він уже старий чоловік, який чекає зустрічі з коханою Соломією на тім світі. «Дід піднімає кудлаті брови і слухає. Його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсуває зморшки».
Соломія — віддана та стійка жінка
Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. Не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, Соломія вирішує йти за Остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в Бессарабію: «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…».
На цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».
Вона готова тягнути Остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. Відданість Остапу не мала меж: «Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…»
Іван Котигорошко — благородний воїн
Цікавим є також персонаж Івана Котигорошка, з яким втікачі познайомились у табори біля переправи. Йому притаманні риси воїна: безстрашний, сміливий, той, ще не боїться смерті: «Хіба я боюся смерті? Сохрани боже!.. Пошли, господи, й завтра.. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш».
Він не кинув Остапа напризволяще, коли його схопили козаки, що відловлювали селян-втікачів. Справжня мужність, схильність до взаємовиручки – ось ті благородні риси, якими наділено Івана і через яких його було позбавлено життя. Він загинув як справжній воїн – у бою.
Образи циган — допоміжні персонажі
Цигани допомогли Соломії врятувати Остапа, але вона віддала їм гроші за допомогу. І коли влаштувалася працювати до болгарина теж віддавала заробіток циганам.
Циган було четверо: Гіцу та стара циганка, Раду та Маріуца. Маріуці сподобався Остап і вона до нього залицялася. Раду її ревнував, між ними виникали навіть бійки.
Характеристика циган:
«Його чорні кучері вилазили крізь подертий бриль, а блискучі очі й веселе, подзьобане віспою бородате обличчя осміхалось до молодиці…» (Раду)
«Її струнка фігура зігнулась од напруги, як тугий лук, а фантастичний синій плащ і червона спідниця не могли скрити міцних форм…» (Маріуца)
«Її страшне, жовте, відьомське обличчя зразу стало добрішим, а сиві пасма кіс, … спокійно лягали на Остапові груди…» (Стара циганка)
«На порозі стояв старий високий циган … його суворе обголене обличчя заблищало міддю» (Гіца)
«Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й привабливими, … вся фігура його нагадувала тонку й гнучку лозину» (Раду)
«Бійка розпалювала їх. Вони налітали одно на одного, бились грудьми, як роз'юшені півні, кусались і дряпались, як коти…» (Раду і Маріуца)
Трагедія кохання та боротьби за волю
Трагічний фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, була трагічною згадкою на все життя Остапу, який хоч і вижив, але не здобув ані щастя, ані волі.
Повість «Дорогою ціною» показує, що справжня любов та прагнення до свободи можуть коштувати дуже дорого. Герої готові заплатити найвищу ціну за право жити за власними принципами та бути разом з коханою людиною.