Головні герої твору "Мартин Боруля"
5 вересня 2024 р.•
Головні герої твору «Мартин Боруля» – цікаві неординарні, є позитивні, є комічні, є романтичні, але всі вони покликані донести до читача головну думку п'єси. Сюжет комедії «Мартин Боруля» Іван Карепнко-Карий будує на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським.
Герої «Мартин Буруля»
- Мартин Боруля — багатий шляхтич, чиншовик.
- Палажка — його жінка.
- Марися — їхня дочка.
- Степан — їхній син, канцелярист земського суду.
- Гервасій Гуляницький — друг Мартина, батько Миколи.
- Микола — його син, парубок.
- Націєвський — регістратор з ратуші.
- Красовський — шляхтич, з яким судиться Боруля.
- Трандалєв — повірений.
- Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський — чиновники.
- Омелько, Трохим — наймити Борулі.
Характеристика головних героїв
Мартин Боруля — головний герой комедії. Це людина із заможної верхівки села, не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманності. Однак це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лінію». Коли б його спитали, навіщо йому те дворянство, він, певно, не зміг би належно пояснити своє дивне бажання. Мартин — гарний сім'янин, у домі порядок і достаток; і авторитет, і гроші — все це в нього є. Виявляється, герою треба дворянського титулу, який, на думку Мартина, зробить його паном.
У своєму домі цей «міщанин-шляхтич» заводить дворянські порядки, сам мучиться через свої химери, але терпить, бо вважає таку «домашню перебудову» шляхом до політично-правового місця в поміщицько-капіталістичній державі, яке мало дворянство.
Марися — найбільш стійка до змін, бо має міцну моральну основу, вона намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого. Справді, Мартин Боруля виховував своїх дітей у дусі здорової народної моралі, про що свідчать Марисині слова: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє».
Повною протилежністю Марисі виступає її брат Степан: він прагне добутися чиновницької посади не стільки шляхом якихось інтелектуальних зусиль, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю — себто так, як у чиновницькому колі було заведено. І батько навчає, як вижити в цій прогнилій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам'ять… трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»
Яскравий сатиричний персонаж — повірений Трандалєв. Його спеціалізація — махінації з документами, він уособлює бюрократичне суспільство, морально звиродніле й охоплене корупцією. Письменник постійно мав справу з такими ділками, працюючи чиновником, добре знав їхню психологію, а тому зневажав до глибини душі.
Висміявши таку поведінку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль що до родинних традицій, ставлення людини до своєї рідної землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаїв. Головне не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.