Проблематика казки «Говорюща риба»
30 жовтня 2025 р.•
Казка-притча Емми Андієвської «Говорюща риба» – це не просто історія про незвичайну рибину. Це глибокий філософський твір, який порушує багато важливих проблем людського існування: індивідуальності, дружби, взаєморозуміння, буденності та самотності.
Проблема індивідуальності у суспільстві
Центральна проблема казки – доля унікуму в суспільстві, яке не готове його сприйняти. Емма Андієвська ставить болюче питання: хто винен у тому, що інакшість приречена на вигнання й загибель?
За законом природи, риби мусять мовчати. Але сталося так, що «серед табунів мовчазної риби… народилася балакуща риба». Це порушення норми одразу викликає негативну реакцію оточення.
Як правило, сіра маса вважає такого іншого божевільним, не визнаючи його унікальності чи геніальності. «Говорющих риб» жахаються і соромляться. Винятковість заважає і дратує посередностей.
Риб'яча громада пояснює своє рішення так: «Балакуща риба, говорячи без упину, заважає рибам зосередитися, а це порушує гідність риб'ячу». Тобто індивідуальність сприймається як загроза спокою та порядку.
Через цей образ авторка показує, як суспільство часто поводиться з тими, хто відрізняється. Замість того, щоб цінувати унікальність, більшість намагається її придушити або вигнати.
Проблема сили слова
Чи не виступає говорюща риба поетом, коли розмірковує над тим, «яка розкіш вимовити слово, а тоді дивитися, як воно кольоровими бульбашками рухається крізь воду»? І чи не є це слово першим серед риб?
Автор��а порушує філософське питання про природу мови та творчості. Риба насолоджується процесом творення слів, бачить у цьому красу та розкіш. Для неї мова – це не просто засіб комунікації, а спосіб самовираження.
Але тут виникає подвійність: на кольорові бульбашки можна дивитися по-різному – як на кольорові (естетичний аспект) і як на порожні (марнославство). Чи є мова риби справжньою поезією, чи це просто марне базікання?
Пророк часто буває невизнаним за життя. Мудрість завжди цурається порожньої балаканини. Емма Андієвська не дає однозначної відповіді – вона змушує читача самого розібратися, де межа між справжнім даром слова та пустослів'ям.
Проблема вимушеної еміграції
Молода й недосвідчена рибина не здатна збагнути, чим загрожує їй спроба порушувати традиції. Вона не могла усвідомити того, чого побоювалися старі та мудрі мешканці водойми.
Так чи інакше вона стає ворогом, доля якого тепер одна – еміграція. По суті рибу, яка, як відомо, без води не жилець, залишають напризволяще, примусово виселяючи з водойми.
Це символ вигнання, еміграції, примусового залишення рідного місця. Риба змушена пристосовуватися до нових умов і пізнавати світ по-новому. Вона опиняється в ситуації, коли втрачає все звичне та має починати життя заново.
Авторка показує, наскільки складною є доля емігранта. Риба намагається вижити в умовах, які не призначені для неї. Вона шукає нове місце, нових друзів, новий сенс існування.
Ця проблема особливо актуальна для України, де багато людей знають, що таке вимушене переселення та пошук нового дому.
Проблема дружби між різними
Незвичайна риба, яка до цього часу розмовляла з тими, хто того зовсім не хотів, і дивакуватий чоловік, який мовчить із тими, з ким треба говорити, подружилися. Це парадоксальна дружба двох самотніх істот.
Вигнана з води рибина допомагає людині ловити своїх. Це можна трактувати і як зраду (риба здає своїх родичів), і як прагнення бути корисною новому другові. Рибалка не має порозуміння ні з жінкою, ні з колегами по ремеслу і знаходить спільну мову лише з рибою. Вона тепер для нього важливіша за родину.
Проте чоловік усе-таки не уважний до свого друга. Зумівши почути голос риби, він не помітив, що риба не така, як люди, і потребує особливого представлення. Так само рибина не здатна була усвідомити, що в людських очах вона може видатися звичайним уловом.
Рибалка і риба, будучи різними, так і не змогли до кінця зрозуміти ані одне одного, ані того, що риби і люди – не одне й те саме. Врешті, незвичайна дружба закінчується для риби смертю, а для її товариша – божевіллям.
Один вигнанець помирає, другий – народжується. Тепер рибалка шукає риб'ячого товариства, але ж чоловік – не риба. Коло замикається.
Проблема взаєморозуміння в сім'ї
Шакал слушно зауважує: «Він [чоловік] ніколи не гуторив із нею так, як із рибою. Зрештою, не виключено, що жінка його просто ніколи не слухала».
З одного боку, можна осуджувати дружину, яка настільки приземлена, що не здатна помітити нічого, окрім хатніх клопотів. Вона весь час дорікає чоловікові за його недолугість, не цікавиться його внутрішнім світом.
А з іншого боку – хто ще, як не чоловік, винен у тому, що його жінці ніколи глянути вгору, не те що думати про високе? Можливо, якби він розмовляв з нею так само уважно, як з рибою, їхнє подружнє життя склалося б інакше.
Авторка показує, як руйнується сім'я, коли зникає комунікація. Подружжя живуть поруч, але не чують одне одного. Кожен занурений у свої турботи – вона в побутові, він у філософські. І ця прірва між ними призводить до трагедії.
Проблема взаєморозуміння в сім'ї стає ще більш гострою через контраст з дружбою рибалки та риби. Він знайшов порозуміння з рибою, але втратив його з власною дружиною.
Проблема поділу на «свій» / «чужий»
Говорюща риба сяк-так приживається на березі. Єдине, чого їй не вистачає, – когось, із ким можна було б поговорити. Тому рибка намагається знайти товариша серед рибалок.
Віднині вона ототожнює себе з рибалками, причому за такими ознаками, як мова і ноги, чим, звісно, не володіють звичайні риби. Чому ж тоді їй так важко зійтися з гуртом рибалок, коли ті так до неї подібні?
Можливо, справа не в балакущості? Оповідь каже, що розмовляти рибина вміла від народження, але нічого не згадує ані про плавники, ані про ноги. Про останні йшлося лише тоді, коли вигнанця викинули на берег і «поставили на ноги».
Можливо, вихід на сушу означає, що настав час обирати: риба ти чи не риба. Віднині рибина вже не плаває під водою, а «ходить по березі», навіть знайомитися з рибалкою вона, «зірвавшись на ноги, підійшла».
Та про те, що говорюща риба, позбавившись риб'ячої суті, не стала людиною, свідчить і гурт рибалок, і жінка, яка, зрештою, засмажила свого невпізнаного гостя.
Головний висновок: той, хто чужий серед своїх, серед чужих своїм не стане. Особливо якщо цей чужак, цілком можливо, зрадник, адже риба допомагала рибалці вибирати добрі місця для ловитви, розповідала, що діється на воді й під водою.
Святкова пляшка, за якою друзі так любили погуторити, діставалася їм тільки тоді, коли був гарний улов. Тобто пригощалася рибка коштом від продажу своїх родичів.
Проблема буденності та неуважності
Трагедія відбувається не через злий намір, а через звичайну неуважність. Заклопотана жінка не почула голосу риби, сприйнявши її як звичайний улов чоловіка.
«Чому найбільше шкода жінки? Бо вона така заклопотана, що навіть не почула голос риби». Вона поринула в буденні турботи настільки, що втратила здатність помічати незвичайне.
Авторка показує небезпеку буденності, коли людина перестає дивувати��я, помічати дива навколо себе. Жінка не зла, не жорстока – вона просто занадто зайнята господарськими справами.
Ця проблема актуальна для сучасності. Люди настільки поглинені повсякденними турботами, що не помічають справді важливого. Вони втрачають здатність почути інших, побачити незвичайне, відчути диво.
Загальна проблематика – «Говорюща риба» як філософська притча
Емма Андієвська у творі «Говорюща риба» порушує такі ключові проблеми:
- Індивідуальності – як суспільство ставиться до тих, хто відрізняється
- Дружби – чи можлива справжня дружба між різними істотами
- Буденності – як повсякденність знищує здатність бачити незвичайне
- Добра – чи достатньо добрих намірів для щастя
- Взаєморозуміння – чому так складно зрозуміти один одного
Кожна з цих проблем розкривається через трагічну історію говорющої риби. Авторка не дає простих відповідей – вона показує складність людського (і не тільки людського) існування.
Фінал казки символічний: лише змусивши замовкнути навіки, рибину певним чином ідентифікували – «вона стала такою, як і решта її братів і сестер». От тільки від голосу її залишилась порожня булька.
А якщо мова – основна ознака людини, то, не відбувшись у слові, риба за життя і як рибу себе втратила, і людиною не стала. Вона опинилася в трагічному проміжку між двома світами, не належачи до жодного.
Коментарі