“І мертвим, і живим…”: аналіз актуальності твору

Посланіє «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і йе в Україні моє дружнє посланіє» Тараса Шевченка залишається надзвичайно актуальним і сьогодні. Цей твір, написаний поетом під час перебування на Україні, є не просто історичним документом, а живим закликом до національної свідомості.

Актуальність проблеми космополітизму

Шевченко критикує українську еліту, яка зневажала свій народ, його мову та культуру. Ця проблема залишається актуальною і сьогодні, коли багато освічених українців все ще соромляться своєї національної приналежності.
Поет звертається до поміщиків, які «кайданами міняються, правдою торгують. І Господа зневажають, — людей запрягають в тяжкі яма». Ці слова звучать як пророцтво про сучасних олігархів, які експлуатують народ заради власної вигоди.
Шевченко називає таких людей недолюдками, дітьми юродивих, закликає подивитися «на рай тихий, на свою країну», полюбити «ширим серцем велику руїну». Цей заклик до любові до рідної землі залишається актуальним для кожного українця.

Актуальність заклику до єднання

Центральна ідея твору — заклик до єднання всіх українців: «В своїй хаті й своя правда, І сила, і воля». Ці слова стали крилатим висловом і залишаються актуальними в умовах сучасної боротьби за незалежність України.
Шевченко розумів, що селянство не в змозі щось змінити у житті країни, воно роз'єднане, неорганізоване. Розбудити сили, що криються в народі, мали, на думку поета, люди освічені. Цей заклик до інтелігенції залишається актуальним і сьогодні.
Поет застерігає: «Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Розкуються незабаром Заковані люде. Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори!» Ці пророчі слова нагадують про необхідність боротьби за свободу та справедливість.

Актуальність критики псевдопатріотизму

Шевченко знає ціну псевдопатріотам, які називали себе лібералами і не соромилися звання космополітів. Він зриває з них машкару, показує їхнє справжнє обличчя, прикрите патріотичними фразами про рівність, братерство, любов до ближнього.
Поет особисто був знайомий із багатьма поміщиками, які вважали себе передовими людьми. Вони часто бували у Європі і привозили звідти «великих слів велику силу, та й більш нічого». Як же всі ці патріоти позаминулого століття схожі на наших сучасних багатіїв, які свою мудрість черпають не у своїй історії, не у свого народу, а у того «німця», який скаже: «Ви моголи».
Сучасні космополіти також здатні захоплюватися історією народу, яка, як їм здається, краща за історію Риму, а самі не розуміють, що наша історія кров'ю умивалась, «а спала на купах, на козацьких вольних трупах, окрадених трупах».

Актуальність пророцтва про сучасність

Найбільш вражаюче звучать слова останньої частини твору: «Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. Замість пива праведную Кров із ребер точать. Просвітити, кажуть, хочуть Материні очі Современними огнями, Повести за віком, За німцями, недоріку. Сліпую каліку.»
Ці слова, написані в XIX столітті, звучать як пророцтво про наші часи, коли Україна знову бореться за свою незалежність, але тепер не тільки з зовнішніми ворогами, але й з внутрішніми зрадниками.
Шевченко застерігає про небезпеку «просвітництва», яке насправді є зрадою національних інтересів. Це попередження залишається актуальним в умовах сучасної інформаційної війни.

Актуальність заклику до навчання

В останніх рядках твору поет закликає: «Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають.»
Цей заклик до навчання та збереження національної ідентичності залишається актуальним для сучасних українців. Важливо вивчати світовий досвід, але не забувати про власні корені та традиції.
Шевченко наголошує на важливості збереження рідної мови та культури як основи національної самобутності. Це особливо актуально в умовах глобалізації та інформаційного суспільства.