«І жінка з чорним, як земля, волоссям…» - вірш Сергія Жадана зі збірки «Вогнепальні й ножові» про почуття закоханого чоловіка. Нижче паспорт твору, художні засоби й образи.
«І жінка з чорним, як земля, волоссям…»: аналіз (паспорт твору)
- Автор: Сергій Жадан
- Збірка: «Вогнепальні й ножові» (2012)
- Рід літератури: лірика
- Жанр: ліричний вірш
- Вид лірики: інтимна
Тема: зображення почуттів закоханого чоловіка, його внутрішнього світу.
Головна думка: кохання здатне підкоряти людину, робити її безумною, відчайдушною, готовою на будь-які вчинки, навіть руйнівні.
Художні засоби
- Епітети: «жінка з чорним», «ранкове світло», «вечірні мороки», «гаряче листя», «постійні байки», «старі поети», «холодне й зелене небо», «невичерпна пам'ять»
- Порівняння: «чорне, як земля, волосся»
- Метафори: «поміж підземних русел, що переплелися», «на портвейн перетворювати озерну воду», «Дощ буде заливати пам'ять її невичерпну»
- Гіпербола: «я готовий палити сусідські будинки», «Я готовий позбавити міста керування», «Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки», «я вб'ю всіх старих поетів»
- Повтори: «я готовий…»
Римування: перехресне (АБАБ).
Образи вірша
Ліричний герой цього твору - закоханий чоловік, одержимий жінкою, прагне її уваги, готовий змінювати світ і ламати усталені норми заради неї. Він готовий заради неї «палити сусідські будинки», «позбавити міста керування», «вбити всіх старих поетів». У його словах - ревнощі, відчай, агресія, але й безсилля. Він прагне бути єдиним у її світі.
А жінка у цьому творі зображена як загадкова, незалежна, самодостатня. Вона існує у власному світі, водночас є недосяжною і буденною: ходить «на стадіони й ринки», має телефон і флягу. Героїня постає як сила, що керує життям ліричного героя, хоча сама цього може й не усвідомлювати.
Підсумок
Вірш порушує одвічні питання кохання, самотності, взаємин чоловіка і жінки. Він відображає сучасний погляд на любов як на поєднання ніжності та пристрасті, свободи та залежності.
Коментарі