Ірина Фаріон: детальна біографія мовознавиці та політичної діячки — освіта, наука, парламент, дискусії
8 серпня 2025 р.•
Ірина Фаріон — українська мовознавиця, педагогиня та громадсько-політична діячка, відома дослідженнями культури мовлення й активною позицією у питаннях державної мови. Її академічні праці з ономастики та історії української мови поєднуються з публічною просвітницькою діяльністю. Постійно підкреслювала значення мовної політики для ідентичності та безпеки держави, у 2012–2014 роках працювала народною депутаткою України.
Ранні роки та освіта
Народилася у Львові; гуманітарну освіту здобувала на філологічних студіях, спеціалізуючись у галузі української мови та культури мовлення. Університетське середовище сформувало інтерес до системності норми, правописної еволюції та історії мови; активні заняття архівними матеріалами заклали основу майбутніх праць.
Наукові зацікавлення: історія української мови, ономастика (зокрема антропонімія Галичини), норми сучасної української літературної мови. Здобула наукові ступені у філології, поєднавши теоретичні студії з прикладними рекомендаціями для освіти та медіа.
Наука і викладання
Багаторічна викладачка Національного університету «Львівська політехніка», де курувала курси з культури української мови, стилістики та риторики. Поєднувала теорію з практикою публічної комунікації, готувала методичні матеріали та проводила відкриті лекції для широкої аудиторії.
Авторка монографій і статей щодо кодифікації норми, правопису та суспільної ролі мови; популяризувала мовну самоосвіту в медіа і громадах. Її тексти спрямовані на підвищення стандартів мовлення в освіті, державній службі й журналістиці.
Громадська і політична діяльність
Брала участь у мовних ініціативах, просуванні державної мови в освіті, ЗМІ та публічній сфері; організовувала просвітницькі заходи. Працювала з молоддю та місцевими громадами, підсилюючи мовну спроможність, співпрацювала з громадськими ініціативами та медіа.
Народна депутатка України VII скликання (2012–2014). Відома виступами щодо мовної політики, декомунізації та гуманітарної безпеки; ініціювала дискусії навколо правопису, мовної освіти й маркування культурного простору. Публічна позиція часто викликала гостру полеміку.
Погляди та дискусії
Публічні висловлювання нерідко викликали резонанс і суспільні дискусії про межі свободи слова, етику академічного простору та державну мовну політику. Категоричність формулювань породжувала як прихильність, так і заперечення, а дискусії виходили за межі лінгвістики, торкаючись питань етики та права.
У центрі позиції — пріоритет української мови як чинника ідентичності, історичної пам'яті та безпеки. Аргументація спиралася на історичні джерела, законодавчі норми та практики державотворення; послідовно презентувала погляди у лекціях, медіа і публічних дебатах.
Спадщина і вплив
Публіцистика та лекції вплинули на широку аудиторію — від студентів до громадських активістів, посиливши суспільну увагу до культури мовлення. Частина виступів поширювалася у форматі відеолекцій і публічних дискусій, формуючи спільноту слухачів.
Дискусійний стиль зробив її однією з помітних публічних постатей української мовної політики початку XXI століття. Внесок позначився на дебатах щодо мовної освіти, стандартизації та гуманітарної безпеки; вплив відчутний у навчальних програмах і суспільних практиках.
Цікаві факти
Добірка реперних моментів. Нижче — вибрані пункти, що характеризують публічну діяльність.
- Проводила відкриті лекції та мовні марафони, популяризуючи норми сучасної української.
- Редагувала й коментувала публіцистичні тексти про мовні стандарти.
- Стимулювала дебати довкола правопису та мовної освіти.
Цитати
Мова — це безпека і пам'ять. Це те, що робить нас собою.
Культура мовлення починається з поваги до співрозмовника.