«Історія Русів»: глибокий аналіз козацького літопису
26 липня 2024 р.•
«Історія Русів» — це монументальний твір української національно-політичної думки початку XIX століття, що в яскравій, часом художній, формі змальовує історичний шлях України від найдавніших часів до 1769 року. Цей літопис має дві ключові ідеї: по-перше, він акцентує на історичній відмінності та протистоянні між русами (Україною) та Московією, а по-друге, утверджує безперервну історичну тяглість українського народу від середньовічної Київської Русі до козацької держави.
Літературний паспорт твору
Тема: розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII ст., з фокусом на національно-визвольній війні 1648–1654 рр.
Ідея: засудження гніту польської шляхти та колонізаторської політики російського самодержавства, що принесли українському народу страждання та поневолення.
Основна думка: історія південно-східних слов’ян бере свій початок від часів Яфета, сина Ноя, а Київська Русь є першодержавою виключно українського народу. Рушійною силою нації та головним захисником її прав і свобод виступає козацтво.
Жанр: твір написаний у традиціях козацьких літописів, поєднуючи в собі риси історико-мемуарної прози, політичного памфлету та художньої оповіді.
Аналіз сюжету та ключових проблем
У літописі детально досліджується походження східних слов'ян, спростовується «норманська теорія» і стверджується їхня спорідненість зі скіфами, варягами та хозарами. Центральною віссю сюжету є боротьба за свободу. Автор оспівує перемоги Визвольної війни, вбачаючи в них найвище досягнення козацтва, і водночас аналізує трагічне рішення Богдана Хмельницького про союз із Росією, який згодом обернувся для України втратою незалежності.
Твір гостро засуджує релігійну нетерпимість Речі Посполитої до православ'я та імперську політику Петра І. Особливо виразно це показано через промову наказного гетьмана Павла Полуботка до царя:
«Замість вдячності й відплати, повертають нас у негідне рабство... Повертати народи в рабство є ділом азійського тирана, нехристиянського монарха. Я знаю, що нас чекають кайдани й понура в’язниця... Та поки я ще живий, говорю тобі правду, царю, що ти даси відповідь перед всемогучим Богом за погибель нашу та всього народу».
Автор звеличує подвиги видатних козацьких ватажків, таких як Іван Богун, Северин Наливайко, Іван Підкова та Богдан Хмельницький, які стали символами незламного духу українського народу.
Ставлення до монархії та імперіалізму
Позиція автора щодо російського імперіалізму відповідає духу поміркованого просвітництва. Він схвалює ідею освіченої абсолютної монархії, але рішуче засуджує тиранію. Тому дії Петра І та його поплічника Олександра Меншикова викликають осуд, хоча основна провина за жорстокі розправи над українцями покладається саме на Меншикова. Це дозволило автору висловити критику, уникаючи прямого конфлікту з царською владою.