«Із янголом на плечі»: читати вірш Івана Малковича
27 січня 2025 р.•
Вірш «Із янголом на плечі» Івана Малковича — це старосвітська балада, написана у 1992 році. Твір розповідає про духовний шлях людини, яка йде по світу з янголом-охоронцем на плечі, переживаючи випробування та зберігаючи віру.
Текст вірша «Із янголом на плечі»
Старосвітська балада
Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —
щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.
Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий…
А він йде і йде, хоч
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.
[30-31 січня 1992]
Особливості твору
Вірш написаний у формі старосвітської балади, що надає йому особливий ліричний характер. Малкович використовує традиційні образи та символи для розкриття духовної тематики.
Центральний образ янгола на плечі символізує духовного охоронця, який супроводжує людину в її життєвому шляху. Це може бути інтерпретовано як внутрішній голос совісті або божественний захист.
Образ «сірий маятник життя» передає невпинний рух часу та життєвих обставин, які штовхають людину вперед, не даючи їй зупинитися.
Тематика та ідея
Основна тема вірша — духовний шлях людини та її відносини з божественним. Поет показує, як людина, незважаючи на всі випробування, продовжує свій шлях, спираючись на духовну підтримку.
Ідея твору полягає в тому, що кожна людина має свого духовного охоронця, який допомагає їй пережити складні моменти життя. Навіть коли зовнішні обставини стають несприятливими, внутрішня віра дає сили продовжувати рух.
Вірш також розкриває тему самотності та пошуку сенсу життя. Людина йде «в ніде, в невороття», що символізує невизначеність майбутнього, але водночас і відкритість новим можливостям.
Художні засоби
Малкович використовує символічні образи: янгол, свіча, маятник, вітер — кожен з них несе глибокий сенс у контексті духовного шляху людини.
Поет застосовує епітети для створення атмосфери: «вировий» вітер, «моровий» Ірод, «сірий» маятник — все це підкреслює суттєвість випробувань.
Важливим художнім засобом є контраст між ніжністю («лелійно, як дитя») та жорстокістю життєвих обставин, що створює драматичну напругу.