Історична основа поеми «Кавказ» Тараса Шевченка
25 липня 2024 р.•
Поема «Кавказ» була написана Тарасом Шевченком у 1845 році в Переяславі. Твір присвячено другові поета, Якову де Бальмену, який загинув під час загарбницької війни Російської імперії за приєднання Кавказу. Розуміння історичного контексту є ключовим для осягнення глибини та пафосу цього твору.
Історична епоха, відтворена у «Кавказі»
Російський царат здавна зазіхав на цей «прекрасний, але дикий край». Уже Петро І розумів, яке значення мало б завоювання Каспійського моря і прилеглих до нього земель для воєнної та економічної могутності Росії. Активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу розпочалися 1817 року й тривали майже півстоліття, до 1864 року.
Російська армія була неоднорідною: крім строкових солдатів, до неї входило багато кримінальних злочинців, авантюристів та шукачів легкої наживи. Вбивства, грабунки та руйнування стали для них звичним явищем. Для офіцерства ця війна була нагодою для отримання чинів, орденів та багатства.
Кавказька війна відзначалася надзвичайною жорстокістю. За наказами командування, солдати руйнували аули, грабували майно місцевих жителів, випалювали ліси та витоптували поля. Особливо жорстоко розправлялися з «непокірним» населенням: чоловіків і старих людей вбивали, а жінок та дітей продавали в рабство. Генерал Вельямінов, наприклад, у 1823 році продав близько двох тисяч полонених кавказців. Він також запровадив практику відрубування голів горцям за винагороду.
Протягом десятиліть горці відчайдушно захищали свій край, але не могли протистояти чисельному та добре озброєному ворогу. На «звільнених» землях царі селили росіян, козаків та інших «надійних людей», а найродючіші землі дарували російським дворянам.