"Кайдашева сім'я": Критичний аналіз та оцінки
27 січня 2025 р.•
Повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» — один із найвизначніших творів української літератури. Ще Іван Франко називав її «найкращою оздобою українського письменства» завдяки майстерному змалюванню селянського життя. У творі розкривається як духовна краса української родини, так і руйнівні сили, що її роз'їдають.
Оцінка Івана Франка та новаторство автора
Іван Франко високо цінував повість, вказуючи на її новаторство. Нечуй-Левицький не просто ідеалізував народний побут, а показав, як щоденні труднощі, егоїзм та жадоба до власності руйнують духовні цінності. Твір став своєрідною моральною катастрофою родини, де за смішними ситуаціями ховається глибока трагедія самознищення.
Читаючи цю «веселу» повість, відчуваєш смуток, адже на очах відбувається розпад родинного ладу, почуття гідності та взаємоповаги.
Художні особливості та характери
Персонажі повісті переважно статичні. Автор акцентує на домінантних рисах: в Омелька — богобоязливість і любов до чарки, у Кайдашихи — чваньковитість, у Мотрі — невгамовна сварливість. Найбільших змін зазнає характер Мелашки, яка з лагідної дівчини перетворюється на учасницю родинних чвар.
Гумор у творі створюється через комізм ситуацій (бійка за мотовило), іронію, використання зниженої лексики та змішування стилів. Проте, як зазначав сам Нечуй-Левицький, це «сміх крізь сльози», що є характерною рисою української літератури.
Соціальний та національний аспекти
Іван Франко бачив у повісті картину розпаду патріархального устрою під тиском індивідуалізму. Занепад батьківського авторитету стає початком катастрофи. Однак автор не зводить причини конфліктів лише до соціальних умов. Він розкриває одвічні людські вади: жадібність, заздрість, егоїзм.
«Кайдашева сім'я» є моделлю всієї України, а її проблеми виходять за межі XIX століття. Повість містить потужний мотив національної самокритики, розкриваючи риси української ментальності, що потребують осмислення.