"Кайдашева сім'я": Аналіз образу Мелашки
27 січня 2025 р.•
Мелашка — один із найтрагічніших образів у повісті «Кайдашева сім'я». Вродлива, лагідна та поетична дівчина з бідної родини, вона потрапляє в середовище постійних сварок, що неминуче впливає на її характер.
Зовнішність та поетична душа
Автор змальовує Мелашку з великою симпатією: «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина». Її краса гармоніює з її внутрішнім світом.
Нечуй-Левицький підкреслює її поетичну натуру: «Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона у своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень».
Життя в Кайдашевій сім'ї
Спочатку Мелашка терпляче зносить знущання свекрухи та Мотрі. Кайдашиха ставиться до неї як до наймички, і дівчина швидко розуміє різницю між рідною матір'ю та свекрухою: «рідна мати і б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гірше, ніж кулаками».
Мотря також постійно «стерегла її» та допікала, що зрештою призводить до відчаю і втечі Мелашки до Києва.
Втеча та повернення
Втеча до Києва — це спроба вирватися з гнітючої атмосфери. Однак, сумуючи за коханим Лавріном, Мелашка повертається. Цей вчинок дещо пом'якшує ставлення свекрухи, але дівчина починає давати відсіч Мотрі, захищаючи свою гідність.
Еволюція характеру
На образі Мелашки автор показує, як дрібновласницький побут руйнує навіть найчистіші душі. Поступово вона переймає грубість та лайливу мову, що панують у сім'ї. Коли Мотря ображає її дітей, Мелашка відповідає гостро і в'їдливо, демонструючи, як середовище змінило її.
Її трагедія — це трагедія доброї людини, яка змушена пристосовуватися до жорстоких умов, втрачаючи свою первісну чистоту.