“Хвиля” (Леся Українка): аналіз вірша
27 січня 2025 р.•
Вірш “Хвиля”, написаний Лесею Українкою у 1891 році, належить до циклу “Кримські спогади”. Це яскравий зразок пейзажної лірики, у якому образ морської хвилі стає метафорою невпинного руху, вільної стихії та внутрішнього стану ліричної героїні.
Паспорт твору
Автор — Леся Українка
Рік написання — 1891
Збірка (цикл) — “Кримські спогади”
Літературний рід — лірика
Вид лірики — пейзажна, філософська
Жанр — ліричний вірш
Тема: зображення морської хвилі як уособлення вільного, бунтівливого духу.
Ідея: уславлення свободи, динамізму життя, невпинного руху вперед попри всі перешкоди.
Мотиви: море, свобода, рух, боротьба, природа і людина.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей
Римування — перехресне
Художні засоби та образи
Леся Українка майстерно використовує художні засоби для створення динамічного образу хвилі.
Головний образ — хвиля. Вона зображена як жива, свавільна істота, що “гуляє, і співа, і плаче, й стогне”, прагне до берега, але, зіткнувшись із ним, розбивається і знову повертається в море. Це символ неспокійної, волелюбної душі.
Художні засоби:
- Персоніфікація: “хвиля свариться, і лає, / І квилить, і реве”, “тихою ходою / ходить, ходить і шука”.
- Епітети: “хвиля грізна”, “каміння гостре”, “золото-блакить”.
- Метафора: “розсиплеться в срібну піну”.
- Алітерація та асонанси: використання звуків [р], [с], [ш], [г] для передачі шуму моря.
Композиція та філософський зміст
Вірш складається з п'яти строф. Композиційно він зображує різні стани хвилі: від спокійного руху до бурі та знесилення. Постійний рух хвилі “вперед і знов назад” символізує циклічність життя, вічну боротьбу, у якій є і перемоги, і поразки. Лірична героїня, спостерігаючи за морем, проводить паралель зі своїм власним життям, сповненим прагнення до свободи та боротьби з “камінням гострим” життєвих перешкод.