Аналіз літописної оповіді «Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь»
17 вересня 2025 р.•
«Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь» — літописна оповідь із «Повісті временних літ», що розповідає про легендарне заснування міста Києва. Це одна з найвідоміших і найважливіших легенд в українській історії та літературі.
Загальна характеристика твору
Джерело: «Повість временних літ» (Літопис руський)
Автор літопису: літописець Нестор (за переказами)
Жанр: літописна оповідь, легенда
Час написання: ХІІ століття
Період подій: V–VІ століття (легендарний час)
Оповідь є частиною давньоруського літопису і поєднує історичні факти з народною легендою про заснування столиці Київської Русі.
Зміст літописної оповіді
Поляни та їхнє життя: «Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми...» Літопис розповідає про східнослов'янське плем'я полян, яке жило на території сучасної України.
Три брати і сестра: «І були три брати: один на ймення Кий, а другий — Щек, а третій — Хорив, і сестра їхня — Либідь».
Поселення на горах: Кожен із братів оселився на окремій горі: Кий — на горі, де нині узвіз Боричів; Щек — на горі Щекавиця; Хорив — на горі Хоривиця. Сестра Либідь дала ім'я річці.
Заснування Києва: «І збудували вони городок в честь свого старшого брата й нарекли його Києвом».
Спростування іншої версії: Літописець заперечує думку, що Кий був простим перевізником: «Коли б Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода». Літопис підкреслює, що Кий був князем.
Образи братів-засновників
Кий — старший брат: Мудрий князь, лідер роду. Саме він очолював братів і був головним ініціатором заснування міста. На його честь назване місто.
Кий відомий своєю далекоглядністю — він «ходив до царя» у Царгород (Константинополь), що свідчить про його дипломатичні здібності та високий статус. Імператор прийняв його з великою пошаною.
Щек і Хорив: Молодші брати, які підтримували Кия. Вони також були мудрими та тямущими мужами. Їхні імена увічнені в назвах київських гір.
Либідь: Сестра братів, чиє ім'я носить річка Либідь у Києві. Образ жінки-засновниці підкреслює рівноправність і важливість жіночого начала в давньоруському суспільстві.
«І були ті мужі мудрими й тямущими, і називалися вони полянами» — така характеристика підкреслює благородство та розум засновників Києва.
Історичне значення оповіді
Легенда про початок: Кожен великий народ має свою легенду про походження столиці. Для України такою легендою є розповідь про трьох братів.
Топонімічна функція: Оповідь пояснює походження назв: місто Київ, гора Щекавиця, гора Хоривиця, річка Либідь. Так легенда закріпилася в географічних назвах.
Статус Києва: Літописець доводить, що Київ з самого початку був не випадковим поселенням, а князівською резиденцією, столичним містом.
Спростування версії про Кия-перевізника показує прагнення літописця підвищити статус міста та його засновника.
Опис життя давніх слов'ян
Поляни: Мали «звичай батьків своїх лагідний і тихий; шанобу і сором великий мали перед своїми невістками та сестрами, матерями й батьками своїми».
У полян були цивілізовані шлюбні звичаї: «зять не ходив брати молоду, а приводили її звечора, за день до того, а завтра приносили за нею придане».
Інші племена: Літопис згадує древлян (викрадали жінок коло води), радимичів, в'ятичів, сіверян (жили в лісі, як звірі, шлюбів не мали).
Така характеристика підкреслює перевагу полян над іншими племенами, що мали менш розвинені звичаї. Поляни постають як найбільш культурне й освічене плем'я.
Художні особливості
Лаконічність: Літописець передає інформацію стисло, без зайвих деталей. Кожне слово має значення.
Урочистий тон: Оповідь ведеться піднесеною мовою, що підкреслює важливість події.
Констрастність: Протиставлення полян (мудрі, лагідні) іншим племенам (дикі, жили як звірі).
Топонімічна легенда: Пояснення походження назв через імена легендарних засновників.
Історична аргументація: Літописець не просто розповідає легенду, а й спростовує інші версії, наводить аргументи.
Символічне значення
Єдність братів: Три брати разом будують місто — символ єдності, співпраці, родинних зв'язків.
Три гори: Число три має символічне значення в багатьох культурах — це повнота, досконалість.
Київ — центр: Місто названо на честь старшого брата Кия, що підкреслює його центральну роль та значення.
Либідь — жіноче начало: Річка, названа на честь сестри, символізує плинність життя, материнське начало, джерело життя.
Разом четверо засновників створюють гармонійне ціле — місто, що стане серцем великої держави.
Значення для української культури
Легенда про Кия, Щека, Хорива і Либідь є основоположною для української національної самосвідомості. Вона дає відповідь на питання про витоки столиці, про коріння нації.
Образи братів-засновників символізують ідеал мудрості, єдності, благородства. Вони стали взірцем для наступних поколінь.
Назви київських місць (узвіз Боричів, гора Щекавиця, гора Хоривиця, річка Либідь) постійно нагадують киянам про їхніх легендарних предків.
Оповідь входить до обов'язкової шкільної програми, адже без знання цієї легенди неможливо зрозуміти історію України та її столиці.
«Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь» — це не просто історична розповідь, а символ єдності, мудрості та величі українського народу.
Коментарі