Оповідання про Прохора чорноризця в «Києво-Печерському патерику»
26 липня 2024 р.•
В «Києво-Печерському патерику» міститься повчальна історія про Прохора чорноризця, чиє життя припало на часи правління в Києві жорстокого князя Святополка. Цей період був позначений міжусобицями, набігами половців та великим голодом, що охопив Руську землю.
Хліб із лободи
Одного разу до печерського ігумена Іоана прибув чоловік зі Смоленська, який прийняв постриг під іменем Прохор. Він вирізнявся надзвичайною стриманістю в їжі: замість звичайного хліба він харчувався хлібом, випеченим із зібраної ним лободи. Коли настав голод, люди почали наслідувати його приклад.
Прохор невтомно працював, роздаючи свій хліб усім, хто цього потребував. Дивовижним було те, що хліб, отриманий з його рук, виявлявся смачним, а той, що хтось намагався вкрасти, ставав гірким, наче полин.
Чудо з сіллю
Через князівські усобиці в Руській землі зникла сіль. Тоді Прохор почав збирати попіл і роздавати його людям, і цей попіл, за його молитвою, перетворювався на чисту сіль. Він роздавав її безкоштовно, через що ціни на сіль на ринку різко впали.
Торговці поскаржилися князю Святополку, і той вирішив відібрати сіль у ченця, щоб продавати її за високою ціною. Однак, коли сіль привезли до князя, вона знову перетворилася на попіл. Розлючений Святополк наказав викинути попіл, і він одразу ж став сіллю, яку зібрали городяни.
Покаяння князя
Вражений цим дивом, князь Святополк розкаявся і прийшов до Печерського монастиря з покаянням. З того часу він почав шанувати обитель і особливо Прохора. Вони навіть уклали угоду: хто помре першим, того інший поховає.
Коли Прохор захворів, князь перебував у військовому поході. Чернець послав до нього гінця з проханням виконати обіцянку. Святополк розпустив військо і негайно прибув до монастиря. Після смерті Прохора князь особисто поклав його тіло в труну, а потім, повернувшись до війська, здобув перемогу над ворогами. Відтоді перед кожним походом Святополк приходив до монастиря, щоб вклонитися святим.