«Intermezzo» читати. Михайло Коцюбинський
19 січня 2025 р.•
«Intermezzo» — одна з найважливіших повістей Михайла Коцюбинського, написана у 1908 році. Твір розповідає про життя інтелігентної молоді в місті, про їхні пошуки сенсу життя, про складні людські стосунки та внутрішні конфлікти. Повість є глибоким психологічним дослідженням людської душі та суспільних проблем початку XX століття.
«Intermezzo» читати повністю
Частина I
Місто жило своїм звичайним життям. По вулицях ходили люди, кожен зі своїми турботами та радощами. У маленькій квартирі на третьому поверсі жила молода дівчина Олена. Вона була студенткою, вивчала медицину та мріяла стати лікарем.
Місто жило своїм звичайним життям. По вулицях ходили люди, кожен зі своїми турботами та радощами. У маленькій квартирі на третьому поверсі жила молода дівчина Олена. Вона була студенткою, вивчала медицину та мріяла стати лікарем.
Олена була красивою та розумною. Її темне волосся падало на плечі, а великі очі дивилися на світ з цікавістю та добротою. Вона любила читати книги, слухати музику та мріяти про майбутнє. Її серце було відкрите для кохання та дружби.
Одного разу вона зустріла молодого чоловіка Андрія. Він був художником, мав талановиту душу та бачив світ по-своєму. Його очі світилися творчістю, а серце було сповнене поезії. Вони почали зустрічатися та швидко закохалися один в одного.
Їхнє кохання було ніжним та чистим. Вони мріяли про спільне майбутнє, про дім, де будуть жити разом, про дітей, яких виховуватимуть у любові та гармонії. Але життя завжди має свої плани.
Андрій був бідним художником, і його творчість не приносила достатньо грошей для життя. Він почав хвилюватися за майбутнє, за те, чи зможе забезпечити свою кохану. Ці думки почали руйнувати його внутрішній світ.
Олена також мала свої проблеми. Її батьки не схвалювали її стосунків з бідним художником. Вони хотіли, щоб їхня дочка вийшла заміж за заможного чоловіка, який зможе забезпечити її матеріально. Це створювало додатковий тиск на молоду пару.
Поступово між ними почали з'являтися непорозуміння. Андрій став замкнутим та недовірливим, а Олена почала сумніватися в правильності свого вибору. Їхнє кохання почало слабшати, а серця віддалятися один від одного.
Одного вечора, коли вони сиділи в парку, Андрій сказав Олені, що не може дати їй щастя, якого вона заслуговує. Він сказав, що краще розлучитися зараз, ніж страждати разом у майбутньому. Олена була розбита цими словами.
Вони розлучилися, але їхні серця продовжували боляче битися. Олена повернулася до навчання, намагаючись забути про кохання, а Андрій занурився в творчість, намагаючись знайти спасіння в мистецтві.
Проходили роки. Олена закінчила медичний інститут і стала лікарем. Вона допомагала людям, але її серце залишалося порожнім. Андрій став відомим художником, але його картини були сповнені меланхолії та самотності.
Одного разу вони зустрілися знову. Вони обидва змінилися, але в їхніх очах все ще світилася та сама ніжність. Вони зрозуміли, що їхнє кохання не вмерло, а тільки заснуло на час.
«Intermezzo» показує, що справжнє кохання не вмирає легко. Воно може заснути, але завжди залишається в серці. Навіть після розлуки, навіть після років розлуки, воно може прокинутися знову.
Повість також розповідає про складність людських стосунків, про те, як зовнішні обставини можуть впливати на внутрішній світ людини. Автор показує, що навіть найсильніше кохання може бути зруйноване страхом, сумнівами та зовнішнім тиском.
«Intermezzo» — це не просто історія про кохання, це філософський твір про людську душу, про її пошуки, про її страждання та радості. Автор показує, що кожна людина має право на щастя, але не завжди може його знайти.
Повість написана прекрасною українською мовою, з глибоким психологізмом та поетичністю. Автор використовує різноманітні художні засоби для передачі внутрішнього стану героїв та атмосфери міста.
«Intermezzo» залишається одним з найважливіших творів української літератури, який показує глибину та складність людської душі, її пошуки щастя та любові в складному світі.