«Крихітка Цахес»: головні герої повісті Гофмана
17 вересня 2025 р.•
Повість «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» населена яскравими персонажами, які втілюють різні аспекти людської природи та соціальні типи. Гофман створив галерею образів, що розкривають конфлікт між справжнім мистецтвом і філістерством.
Крихітка Цахес — втілення філістерства
Цахес — центральний персонаж повісті, потворний карлик, син бідної селянки. Його зовнішня потворність символізує внутрішню духовну убогість та моральну спустошеність.
Завдяки чарам феї Розабельверде Цахес отримує здатність привласнювати собі чужі заслуги, таланти, навіть думки. Це робить його успішним у суспільстві, яке цінує лише зовнішні ознаки.
Прізвисько «Цинобер» (червона фарба) підкреслює штучність персонажа — він лише прикидається тим, ким не є. Цахес — це маска без обличчя, видимість без сутності.
Образ Цахеса — це сатира на кар'єристів, які досягають високих посад не завдяки власним здібностям, а через хитрість, обман та вміння подобатися.
Бальтазар — романтичний митець
Студент Бальтазар — головний позитивний герой повісті, який втілює тип справжнього митця. Він пише прекрасні вірші, здатний на глибокі почуття, але не вміє пристосовуватися до практичного життя.
Бальтазар наділений романтичною душею: він мрійливий, чутливий до краси, віддається творчості з повною самовіддачею. Проте ці якості роблять його беззахисним перед підступністю світу.
Трагедія Бальтазара в тому, що його творіння приписують Цахесу, а сам він залишається непоміченим. Це відображає долю справжнього мистецтва в філістерському суспільстві.
Характер Бальтазара еволюціонує: від наївного юнака він перетворюється на зрілого чоловіка, який навчається боротися за свої ідеали.
Кандіда — кохана Бальтазара
Кандіда — прекрасна дівчина, кохана Бальтазара, яка спочатку піддається чарам Цахеса, але потім прозріває і повертається до справжнього кохання.
Її образ втілює тему обманливості зовнішніх вражень. Кандіда — не поверхова кокетка, а глибока натура, здатна розпізнати справжні цінності.
Еволюція Кандіди від захоплення Цахесом до усвідомлення його фальшивості символізує можливість духовного прозріння.
Через образ Кандіди Гофман показує, що справжня краса та любов врешті-решт перемагають обман і штучність.
Фея Розабельверде — необдумана доброта
Фея Розабельверде — добра чарівниця, яка з жалості наділяє потворного Цахеса магічною силою. Вона втілює тип необдуманої доброти, яка може принести шкоду.
Її вчинок, продиктований співчуттям, має трагічні наслідки: Цахес використовує дар для зла, а справжні таланти залишаються непоміченими.
Образ феї показує, що добро без мудрості може бути руйнівним. Благі наміри не завжди призводять до позитивних результатів.
Маг Проспер Альпанус — мудрий наставник
Проспер Альпанус — могутній чарівник, який протистоїть злу та допомагає Бальтазарові. Він втілює мудрість, яка поєднує знання з моральністю.
На відміну від феї Розабельверде, Проспер діє обдумано. Він не поспішає втручатися, дозволяючи подіям розвиватися природним шляхом.
Врешті-решт саме Проспер знищує чари Цахеса, відновлюючи справедливість. Він символізує торжество мудрості над обманом.
Фабіан — друг Бальтазара
Фабіан — товариш Бальтазара по університету, який втілює тип розсудливого, практичного молодого чоловіка. Він менш талановитий за Бальтазара, але краще орієнтується в житті.
Фабіан служить своєрідним посередником між світом мрій Бальтазара та прозаїчною реальністю. Він допомагає другові не втратити зв'язок із дійсністю.
Через образ Фабіана Гофман показує можливість гармонійного поєднання поетичності з практичністю.
Професор Моша Терпін — псевдонаука
Професор Терпін — карикатура на псевдовчених, які прикриваються науковою термінологією, але не мають справжніх знань.
Він захоплюється Цахесом, вважаючи його генієм, що показує неспроможність формальної науки розпізнати справжні цінності.
Образ професора — частина гофманівської критики освітньої системи, яка плекає посередностей і не помічає справжніх талантів.
Принципи типізації
Гофман створює персонажів за принципом контрасту: справжнє — фальшиве, прекрасне — потворне, талановите — посередне.
Кожен персонаж втілює певну філософську ідею: Цахес — зло філістерства, Бальтазар — красу мистецтва, Проспер — мудрість.
Письменник використовує прийом гротеску для посилення сатиричного ефекту, особливо в зображенні Цахеса та його прихильників.
Символічне значення образів
Система персонажів відображає вічний конфлікт між мистецтвом і філістерством, між справжніми та фальшивими цінностями.
Фантастичні персонажі (феї, чарівники) символізують сили, що впливають на людську долю — добро і зло, мудрість і необдуманість.
Реальні персонажі представляють різні типи людей: творчих і обмежених, щирих і фальшивих, мудрих і дурних.