Критичний аналіз роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"
19 грудня 2024 р.•
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є знаковим твором української літератури, який викликав жваві дискусії серед критиків. Його композиційна складність та глибоке соціально-історичне тло стали предметом численних досліджень. Розглянемо ключові аспекти критики цього видатного твору.
Композиційна структура: "будинок з прибудовами"
Видатний літературознавець Олександр Білецький влучно схарактеризував композицію роману як «будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом». Це пов'язано з історією написання твору, який виріс з нарису «Подоріжжя од Полтави до Гадяча» в монументальне епічне полотно.
Роман розгортається двома основними сюжетними лініями — Чіпки та Максима Ґудзя, що ускладнюється екскурсами в минуле, авторськими відступами та розлогими описами. Така структура дозволила авторам охопити понад столітню історію українського села.
Історичне тло та соціальна панорама
Критики відзначають широту історичного контексту роману. Події охоплюють період від знищення Запорізької Січі та запровадження кріпацтва до реформи 1861 року. Ця панорамність, особливо в другій частині твору, дозволила показати перетворення вільного козацтва на «покірних волів».
Оповідь про село Піски стає своєрідною хронікою життя українського народу, де індивідуальні трагедії персонажів розкриваються на тлі загальнонаціональної драми. Саме тому Олександр Білецький назвав твір соціальним романом-хронікою.
Проблема "пропащої сили"
Центральною в критиці є проблема еволюції головного героя Чіпки Варениченка. Деякі критики, зокрема О. Білецький, вважали перетворення «шукача правди» на «кровожерливого вбивцю» непереконливим. Проте більшість сучасних дослідників погоджуються, що Панас Мирний та Іван Білик ґрунтовно мотивували цю трагічну трансформацію, шукаючи її витоки не лише в соціальних умовах, а й у психологічних особливостях героя.