"Contra spem spero" АНАЛІЗ (паспорт). Леся Українка
27 січня 2025 р.•
"Contra spem spero" — один з найоптимістичніших віршів Лесі Українки, написаний у 1890 році. Цей твір — це не просто поетичний вираз особистих переживань, а глибокий філософський роздум про надію, оптимізм та їх роль у житті людини. Леся Українка створює унікальну атмосферу, де кожен рядок стає відображенням внутрішнього світу поетеси, її пошуків сенсу життя та готовності до самопожертви заради ідеї.
Основні відомості про твір
Автор — Леся Українка (Лариса Косач)
Рік написання — 1890. Поштовхом до написання поезії стало нестерпне загострення хвороби.
Збірка — «На крилах пісень»
Літературний рід — лірика
Вид лірики — особиста та філософська
За жанром — ліричний вірш
Художній напрям, стиль — модернізм, неоромантизм
Тема та ідея твору
Тема вірша — роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще. Поетеса роздумує про те, як зберігати оптимізм у складних життєвих ситуаціях.
Головна ідея — заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості. Леся Українка стверджує, що людина повинна залишатися оптимістичною навіть у найскладніших обставинах.
Головна думка: «Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні!»
Провідний мотив — оптимізм людини за будь-яких життєвих обставин. Поетеса показує, що надія та віра в краще майбутнє можуть допомогти подолати будь-які труднощі.
Художні засоби та стиль
Епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем'яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна.
Метафори: владарка темних ночей. Поетеса використовує метафори для створення яскравих образів.
Звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні!; геть, думи сумні! Ці звертання підкреслюють рішучість ліричної героїні.
Гіпербола: «І від сліз тих гарячих розтане / Та кора льодовая, міцна». Поетеса використовує гіперболу для підсилення емоційного впливу.
Анафора: «Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі». Повторення слова «буду» створює особливий ритм та підкреслює рішучість героїні.
Структура та композиція
Віршовий розмір — тристопний анапест. Цей розмір надає віршу особливої плавності та мелодійності.
Римування — перехресне. Рима — жіноча та чоловіча, що створює гармонійну структуру.
Композиція — вірш складається з кількох строф, кожна з яких розвиває основну тему. У першій строфі ставиться ключове питання: «Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?».
У другій строфі утверджується активна позиція героїні: «Жити хочу! Геть думи сумні». Наступні чотири строфи в різних варіаціях розвивають «безнадійно-надійний» мотив. Остання строфа є повтором другої, життєствердної.
Символічні образи та символи
Образи, які уособлюють самодержавство («льодова кора», «крута, крем'яна гора», «темна ніч»). Ці образи символізують тиранію та пригнічення.
Образи, що символізують визволення («барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна»). Ці символи представляють надію та свободу.
Лірична героїня — сильна, вольова, непересічна, яскрава особистість, хоча у її душі поєдналися суперечливі емоції. Героїня поезії не скоряється темній ночі, а шукає зірку провідну.
У вірші Леся Українка використала давньогрецький міфологічний образ Сізіфа. У словах поетеси «Я на гору круту крем'яную // Буду камінь важкий підіймать…» переосмислено образ Сізіфа, тобто поетеса пише про сізіфову працю.
Особливості твору
У вірші «Contra spem spero» поєднано види лірики — філософська та особистісна. Поетеса поєднує глибокі філософські роздуми з особистими переживаннями.
Оспівування людини, що обирає свободу. Леся Українка показує, що людина має право на свободу та щастя, незалежно від обставин.
Образ яскравої, непересічної, сильної ліричної героїні. Героїня поезії є прикладом сильного духу та незламності.
Автобіографізм. Вірш написаний під впливом особистих переживань поетеси, пов'язаних з хворобою.
Антитеза (весна-осінь), алегорія, риторичні запитання, риторичні оклики. Ці художні засоби створюють контраст між різними станами та підкреслюють основну ідею твору.
Історичний контекст створення
Імпульсом до створення вірша стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження героїчної особистості, яка готова всі зусилля віддати боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах.
Леся Українка утверджувала незламність духу людини й оптимістичним мотивом, і всіма художніми засобами, й експресивним художнім звучанням, коли категоричне «Ні!» на початку твору змінилося ще рішучішим «Так!» в останньому його строфі.
Назва вірша «Contra spem spero» означає без надії сподіваюсь у перекладі з латинської. Це латинське прислів'я стало девізом поетеси та символом її життєвої позиції.
Філософський зміст твору
Своє творче кредо Леся Українка висловила у творі «Contra spem spero». Цей вірш став програмним для всієї її творчості.
Провідним мотивом вірша є оптимізм за будь-яких життєвих ситуацій. Поетеса показує, що людина може і повинна залишатися оптимістичною навіть у найскладніших обставинах.
Твір «Contra spem spero» побудований на антитезі: осіннім «хмарам-думам» протиставлена «весна золота», лихові — пісні, розпачу — надія. Цей контраст створює особливу емоційну напругу та підкреслює основну ідею твору.
Уся поезія побудована на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови, їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору.