"Мріє, не зрадь" АНАЛІЗ (паспорт). Леся Українка
27 січня 2025 р.•
"Мріє, не зрадь" — один з найсильніших віршів Лесі Українки, написаний у 1905 році. Цей твір — це не просто поетичний вираз особистих переживань, а глибокий філософський роздум про мрію, надію та готовність до самопожертви заради ідеї. Леся Українка створює унікальну атмосферу, де кожен рядок стає відображенням внутрішнього світу поетеси, її пошуків сенсу життя та готовності до самопожертви заради мрії.
Основні відомості про твір
Автор — Леся Українка (Лариса Косач)
Рік написання — 1905
Збірка — «На крилах пісень»
Літературний рід — лірика
Вид лірики — філософська
За жанром — ліричний монолог
Художній напрям, стиль — модернізм
Тема та ідея твору
Тема вірша — зображення сильної волі та віри, самозречення заради високої мети. Поетеса роздумує про те, як зберігати мрію та надію у складних життєвих ситуаціях.
Головна ідея — заклик до боротьби за навколишнім та своїм внутрішнім світом заради досягнення цілей, заради здійснення мрій.
Головна думка: «Мріє хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, а як прийдеться згинуть за теє — дарма!»
Провідний мотив — мрія та заклик майбутнього. Поетеса показує, що мрія та надія можуть допомогти подолати будь-які труднощі та досягти мети.
Адресат звернення ліричної героїні у творі «Мріє, не зрадь» — мрія. Це звертання до власної мрії з проханням не зрадити її.
Художні засоби та стиль
Епітети: безрадісних (днів), безсонних (ночей), остатню (надію), безсонних (очей), жадібне (серце), примари, страждання, горе, смерть.
Метафори: «вложила остатню надію», «лила свої чари», «сповнилось серце ущерть», «душею повстала сама проти себе», «станься живою», «статися тілом пора». Поетеса використовує метафори для створення яскравих образів.
Риторичні звертання та оклики: «Мріє, не зрадь!», «О, не згасни ти, світло безсонних очей!», «Мріє, станься живою!». Ці звертання підкреслюють емоційність та натхненність ліричної героїні.
Анафора: «Мріє, не зрадь!» — повторення цього звертання на початку кожної строфи створює особливий ритм та підкреслює основну ідею твору.
Інверсія: «Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей» — зміна звичайного порядку слів для підсилення емоційного впливу.
Гіпербола: «вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари, не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть» — перебільшення для підсилення емоційності.
Структура та композиція
Римування — перехресне. Кожна строфа має свій ритмічний малюнок, що створює особливу музичність вірша.
Віршовий розмір — п'ятистопний ямб з пірихієм. Цей розмір надає віршу особливої плавності та мелодійності.
Композиція — вірш складається з кількох строф, кожна з яких розвиває основну тему. Початок — це звертання до мрії з проханням не зрадити, середина — опис того, як поетеса віддала все заради мрії, кінець — готовність до самопожертви.
Твір побудований на персоніфікації: до своєї мрії авторка звертається як до живої істоти, просячи її не зрадити та стати живою.
Образна система та символи
Мрія — світло безсонних очей, чари, які наповнюють серце. Це центральний образ твору, який поетеса ототожнює з собою.
«Остатня надія» — те, що залишилося у поетеси після всіх випробувань. Це символ віри в краще майбутнє.
«Серце жадібне» — символ прагнення до мрії та надії. Поетеса показує, що її серце завжди готове прийняти нові мрії.
«Примари» — символи страху та сумніву, які можуть відвернути людину від мрії. Поетеса стверджує, що вона не боїться цих примар.
«Страждання, горе, смерть» — символи випробувань, які можуть зустріти людину на шляху до мрії. Поетеса готова до них.
Історичний контекст створення
Вірш «Мріє, не зрадь» був написаний у 1905 році, в період революційних подій в Російській імперії. Це був час, коли багато людей втрачали надію та віру в краще майбутнє.
Леся Українка, яка сама страждала від хвороби та національного пригнічення, стверджувала, що мрія та надія можуть допомогти подолати будь-які труднощі.
Вірш «Мріє, не зрадь» є продовженням традицій Шевченка і Франка. Поетеса розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає її.
Філософський зміст твору
У вірші «Мріє, не зрадь» звучать роздуми поетеси про значення мрії та надії в житті людини. Леся Українка бачить у мрії не лише засіб самовираження, але й потенційну силу, яка може допомогти подолати будь-які труднощі.
Поетеса вважає, що мрія може стати живою та перетворитися на реальність: «Слово, коли ти живе, статися тілом пора». Це символ віри в те, що мрії можуть здійснюватися.
Основна ідея вірша: мрія — це світло, яке допомагає людині зберігати надію та віру в краще майбутнє, навіть у найскладніших життєвих ситуаціях.
Леся Українка стверджує, що людина, яка має мрію, готова до самопожертви: «а як прийдеться згинуть за теє — дарма!». Це символ готовності боротися за свої ідеали до кінця.
Образ ліричної героїні
Лірична героїня твору переживає емоційний злет, що змушує на відверті зізнання. Її служіння прийдешньому ідеалу сягає крайньої межі.
«Я вже давно інших мрій відреклася для тебе. Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.»
Вона готова до самопожертви заради своєї мрії: «Вдарив час, я душею повстала сама проти себе, і тепер вже немає мені вороття.»
Героїня має сильну волю та віру: «Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра.»
Вона бажає жити мрією: «хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною» — це символ повного злиття з мрією та готовності до самопожертви.
Особливості твору
У вірші «Мріє, не зрадь» поєднано види лірики — філософська та особистісна. Поетеса поєднує глибокі філософські роздуми з особистими переживаннями.
Оспівування людини, що обирає мрію. Леся Українка показує, що людина має право на мрію та надію, незалежно від обставин.
Образ яскравої, непересічної, сильної ліричної героїні. Героїня поезії є прикладом сильного духу та незламності.
Автобіографізм. Вірш написаний під впливом особистих переживань поетеси, пов'язаних з хворобою та національним пригніченням.
Риторичні звертання, анафора, інверсія, гіпербола. Ці художні засоби створюють особливу емоційність та підкреслюють основну ідею твору.