"Лісова пісня": аналіз драми-феєрії Лесі Українки

1 січня 2026 р.•

Драма-феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки належить до ліро-епічного роду та є твором, у якому реальне поєднується з фантастичним, діють казкові персонажі. Твір розкриває життя людини в природі, де існує гармонія, і в соціумі, де наявна дисгармонія, стверджує красу вільнолюбного духу та кохання.

Паспорт твору

Автор: Леся Українка

Літературний рід: лірика + епос (ліро-епос)

Жанр: драма-феєрія (твір, у якому реальне поєднується з фантастичним, діють казкові персонажі)

Напрям: модернізм

Течія: неоромантизм

Тема та ідея

Тема: життя людини в природі, де існує гармонія, і в соціумі, де наявна дисгармонія.

Ідея: утвердження краси вільнолюбного духу, кохання й мрії, людського життя, гармонійного й цілісного, як природа, єднання людини й природи, гімн сильній вільній людині; засудження людського матеріалізму й обмеженості.

Мотиви: "гармонія"; "вічне повторення"; "єдність душі й тіла"; "любов як вища сила", "роздвоєність особистості"; "природа й людина", "неодновимірність життя".

Композиція

Твір складається з прологу та трьох дій, у яких події співвіднесені з різними порами року та різними етапами стосунків Мавки й Лукаша (зародження — занепад — прозріння).

Пролог: знайомство з персонажами драми на лоні волинської весняної природи.

Дія І: зустріч із людьми, які живуть неподалік від лісу, зародження кохання між лісовою істотою Мавкою та людським хлопцем Лукашем.

Дія II: прихід Мавки в літній час до світу людей, її боротьба за своє кохання, за своє місце серед людей — одруження Лукаша з Килиною.

Дія ІІІ: у почуття Лукаша й Мавки вривається осінь із холодними дощами, опалим листям і пронизливими вітрами — Лісовик карає Лукаша за зраду Мавці, перетворюючи того на вовкулаку, — злидні обсіли хату Килини — Мавка прощає коханому, силою любові виривається із царства Того, хто в скалі сидить, й повертає Лукашеві людську подобу, а сама ледь не гине від руки Килини — горить хата Лукаша — востаннє лісова красуня з'являється перед Лукашем у постаті Долі, просячи дати їй душу — останній монолог Мавки сповнений оптимізму: вона в серці має те, що не вмирає, а отже, з весною вона оживе зеленою вербицею, адже життя знищити не можна.

Основний композиційний принцип драми — паралелізм, тобто зображення життя природи у зв'язку з життям людини.

Головні герої та їх образи

Лукаш — образ юнака розкривається через образ Мавки; має багату душу, що промовляє до Мавки голосом сопілки; здатен щиро покохати, але потім затягується в "житейське болото"; не зміг "своїм життям до себе дорівнятись".

Мавка — лісова істота, юна дівчина, безкорислива, щира, ніжна, мрійлива, романтична, волелюбна, стійка у випробуваннях; дотримується високих моральних цінностей; пізнає складність і біль "роздвоєного" людського буття, але перемагає в боротьбі проти згубної людської моралі.

Килина — символ "приземленої", нікчемної людини.

Дядько Лев — символ гармонійного співжиття з природою.

Міфологічні істоти: Лісовик, Водяник, Русалка, Перелесник, "Той, що греблі рве", "Той, що в скалі сидить", Русалка Польова, Пропасниця, Потерчата, Куць, Злидні, Доля.

Символічні образи

Мавка — символ гармонійного існування, відданої любові, твердості духу.

Лукаш — символ дисгармонії людської натури, слабкості, пізнання істини.

Сопілка — символ творчої, гармонійної сутності людини; неперервності потягу до краси.

Верба, вогонь — символи духовного очищення, вічного повторення, відродження.

Міфологічні образи драми так само є носіями певних символічних смислів.

Художні засоби виразності

У творі використано різноманітні художні засоби: епітет; постійний епітет; порівняння; метафора, символ, метонімія, синекдоха; алітерація, асонанс; інверсія; антитеза; риторичні фігури та ін.

Твір вражає красою високої мрії, музикою мови.

Проблематика

У драмі-феєрії розкриваються важливі філософські та соціальні проблеми:

духовності людини
пошуку гармонії в житті
кохання і зради
сімейного життя
високого пориву душі й буденності
матеріального і духовного в житті
життєвого вибору
роздвоєння душі
добра і зла
внутрішньої свободи людини
гармонії людини і природи

Конфлікт

Основний конфлікт у творі — між буденним життям і високими пориваннями душі — підпорядкований головній ідеї — боротьбі за гармонійне вільне життя, високу мрію, красу і вірність, боротьбі проти буденщини, сірості й банальності.

У "Лісовій пісні" втілилося народне сприйняття навколишнього світу, давнє міфологічне мислення українців. У "Лісову пісню" письменниця вклала "цвіт душі".

Історико-біографічний контекст

Сама ж історія написання п'єси нерозривно пов'язана з так званим грузинським періодом життя поетеси (1908-1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Леся Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і "затужила за ними".

Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення "Лісової пісні". П'єсу написано в небачено короткі строки — за дванадцять днів липня. З листа Лесі Українки до сестри: "Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій".