«Літопис Самовидця»: детальний аналіз козацького літопису
26 липня 2024 р.•
«Літопис Самовидця» — це унікальний козацький літопис, написаний староукраїнською мовою, що охоплює буремні події Хмельниччини та Руїни. Створений очевидцем, який, імовірно, належав до старшини Війська Запорозького, цей твір є безцінним джерелом для розуміння однієї з найдраматичніших сторінок історії України.
Літературний паспорт твору
Тема: зображення подій Визвольної війни 1648–1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького та хаосу, що настав після його смерті.
Ідея: возвеличення Богдана Хмельницького як мудрого, сміливого та людяного ватажка. Водночас автор засуджує тих, хто шляхом зради та інтриг намагався захопити гетьманську булаву після його смерті.
Основна думка: історія вчить шанувати справжніх героїв та оборонців рідної землі, водночас зневажаючи як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів, що сіють розбрат.
Жанр: історичний літопис.
Композиція та ідейний зміст
Літопис охоплює період з 1648 по 1702 рік і має чітку структуру:
- Перша частина — розповідає про найважливіші епізоди Визвольної війни, об'єднані в єдину оповідь.
- Друга частина — починаючи з 1677 року, ведеться у формі щорічних записів ключових подій.
У центрі уваги автора — політичні події та їх наслідки для України. Він описує козацькі бунти, вбивство гетьмана Брюховецького, Переяславську раду та мудру політику Хмельницького, який уклав союз із кримським ханом проти поляків. З гіркотою Самовидець розповідає про міжусобні чвари старшини після смерті гетьмана та зраду Івана Виговського.
Художні та стильові особливості
Мова літопису багата на фольклорні елементи, що є характерною рисою барокового стилю. Автор використовує народні епітети, метафори, гіперболи («кров текла рікою»), а також влучні прислів'я та приказки. Особливістю твору є незалежність авторської думки від тогочасних політичних можновладців, що робить його свідчення особливо цінним.
Загадка авторства
Справжнє ім'я автора, що ховається за псевдонімом «Самовидець», досі залишається невідомим. Вперше твір опублікував Пантелеймон Куліш, давши йому сучасну назву. Існують припущення, що автором міг бути полковник Федір Кандиба, підскарбій Роман Ракушка-Романовський або писар Іван Биховець. Однак достеменно відомо лише те, що це була людина, близька до верхівки Війська Запорозького.