«Лось» Євгена Гуцала: аналіз оповідання

5 вересня 2025 р.•

Оповідання «Лось» Євгена Гуцала — це потужний твір про боротьбу добра і зла, про ставлення людини до природи. Це історія, що змушує замислитися над моральними цінностями та відповідальністю перед природою.

Паспорт твору

Автор: Євген Гуцало
Жанр: оповідання
Рід літератури: епос
Місце дії: заповідник

Головні герої: лось, два брати-підберезники, браконьєр Шпичак.

Тема: зображення боротьби добра і зла в протистоянні світу людей та світу тварин. Про лося, якого врятували хлопчики з річки, але вбив їхній дядько.

Ідея: уславлення мужності, хоробрості, співчуття, бажання допомагати іншим та охороняти дику природу; обурення жорстокістю та користолюбством.

Головна думка: засудження безжального ставлення до тварин. Автор показує, що те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. Люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердними.

Чого навчає твір

Оповідання Є. Гуцала «Лось» вчить співпереживати, бути чутливим до чужої біди, спонукає боротися зі злом, гартувати свій характер.

Проблематика твору:

Життєва позиція людини
Ставлення людини до природи
Жити по совісті
Боротьба добра зі злом
Милосердя та жорстокість

Композиція твору

Експозиція: лось живе у заповіднику, звик до людей.

Зав'язка: лось відчуває небезпеку за територією заповідника.

Розвиток дії: світанок на галявині, лось у полоні річки та криги. Хлопці допомагають звіру.

Кульмінація: браконьєр Шпичак стріляє в лося.

Розв'язка: смерть лося. Автор залишає відкритим питання про покарання браконьєра.

Характеристика головних героїв

Лось — красень тайги, полюбляв галяву, обізнаний, стурбований, обережний, спостережливий, чутливий, наполегливий, цілеспрямований. Вдячний людям, що його годують, розумів довкілля, вміло борється з небезпекою.

Стан і відчуття лося: нащулив вуха, тривога в крові густішала, шкіра на грудях здригнулася, тріщання пробудило в ньому неясний страх, лось застиг нерухомо, в його очах з'явився золотавий сплеск, знову захвилювався, знову насторожився, очі набрякли кров'янистим смутком, в ногах прокинулося бажання бігти й тікати, лось знесилився, розпач струменів, припав до землі всім своїм великим тілом.

Хлопчики-підберезники — два брати, добрі, милосердні. Маючи малі сили та кмітливість, рятують великого звіра. Чесні, непідкупні, бережно ставляться до природи. Маленькі, але розумні та справедливі.

Портрет: «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда».

Вчинки: кинулися рятувати звіра, незважаючи на небезпеку; кмітливо придумали спосіб порятунку, хоч були маленькі й слабосилі. Вони уособлюють добро, милосердя, справедливість.

Дядько Шпичак — браконьєр, злий, підлий, підступний, жорстокий, несправедливий, жадібний, схильний до безглуздих і необдуманих вчинків. По-споживацькому ставиться до природи, не дбає про її захист і збереження.

Портрет: «Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких він тонув мало не по пояс. Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами».

Вчинки: дорослий, але сидів і насмішкувато з кущів спостерігав, як діти рятували лося; вистрілив у нього; боячись покарання, хотів його позбавитися. Убив звіра, якого хлопці щойно врятували, знаючи, що він із заповідника і скористатися здобиччю безкарно не зможе. Дорослий, але нечесний і несправедливий, безжальний. Уособлює зло, шкоду, безсердечність, боягузтво.

Сюжет оповідання

Твір починається з опису лося. Лось жив у заповіднику, людей не боявся, хоча раніше жив у тайзі і був диким. Але час минав, і тепер він звик до людей.

Далі ми дізнаємось, що, потрапивши у річку навесні, коли було ще багато криги, лось почав тонути. Як він не боровся, але ні річка, ні міцна крига його не відпускали. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на допомогу.

Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з'ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак.

Коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м'ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней.

Відкритий фінал

Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». Але лось так і не ворухнувся.

Є. Гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. Хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця — їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник.

Адже вони зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, він буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину.

Урок твору

Оповідання вчить нас:

Бути милосердними до тварин
Не знищувати природу заради розваги чи наживи
Мати мужність протистояти злу, навіть якщо воно виходить від близьких людей
Берегти заповідні території та їхніх мешканців
Жити по совісті і не боятися відстоювати правду

Євген Гуцало створив твір, що залишається актуальним і сьогодні. Проблема браконьєрства, безжального ставлення до природи, моральних принципів — усе це питання, над якими варто замислюватися кожному.