«Лугом іду, коня веду»: аналіз родинно-побутової пісні
26 жовтня 2024 р.•
«Лугом іду, коня веду» — це яскравий приклад української родинно-побутової пісні, в якій у формі діалогу між дівчиною та козаком розкривається тема соціальної нерівності та справжніх почуттів. Пісня засуджує прагнення до багатства, протиставляючи йому щирість і гідність.
Паспорт твору
Тема: розповідь про примхливого козака, який за велінням батьків хотів обрати для одруження виключно багату дівчину.
Ідея: засудження тих, хто в людині цінує не зовнішню і внутрішню красу, а багатство; висміювання примхливості, жаги до збагачення та жадібності.
Основна думка: «Не журися, дівчинонько, рута зелененька, / Цей покинув, другий буде — ще ж ти молоденька!»
Жанр: родинно-побутова пісня (інтимна лірика).
Композиція
Пісня побудована у формі діалогу між бідною дівчиною та вимогливим козаком:
- Експозиція: Пропозиція дівчини одружитися: «Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже».
- Зав'язка: Умова козака: «Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька».
- Кульмінація: Підбадьорювання дівчини: «Не журися, дівчинонько, рута зелененька… / Цей покинув, другий буде кращий».
- Розв'язка: Дівчина виходить заміж, а козак залишається самотнім: «Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла… / Старий козак, як собака, й досі не женився».
Художні засоби
- Звертання: «розвивайся, луже», «козаченьку», «дівчинонько».
- Повтори: «Ой коли б…», «Цей покинув, другий буде…».
- Метафора: «Слава не пропала».
- Епітет: «бита доріженька».
- Порівняння: «Старий козак, як собака».
- Зменшувально-пестливі слова: «козаченьку», «дівчинонько», «багатенька», «зелененька», «молоденька», «доріжечки».
Повний текст пісні
Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже.
Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже.
Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся.
«Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька».
«Ой коли б я, козаченько, була багатенька,
Наплювала б я на тебе й на твого батенька.
Ой коли б я, козаченько, та й забагатіла.
То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла».
«Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж пішла.
Як край битої дороги рута-м'ята зійшла».
«Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився.
Як у млині на камені кукіль уродився».
Не журися, дівчинонько, рута зелененька:
Цей покинув, другий буде, — ще ж ти молоденька!
Цей покинув, другий буде, другий буде кращий,
А цей буде у болоті над чортами старший.
Край битої доріженьки рута-м'ята зійшла.
Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла.
А у млині на камені кукіль не зіходить.
Старий козак, як собака, по вулицях ходить.
Ой у млині на камені кукіль не вродився.
Старий козак, як собака, й досі не женився.
Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже.
Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся.
«Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька».
«Ой коли б я, козаченько, була багатенька,
Наплювала б я на тебе й на твого батенька.
Ой коли б я, козаченько, та й забагатіла.
То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла».
«Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж пішла.
Як край битої дороги рута-м'ята зійшла».
«Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився.
Як у млині на камені кукіль уродився».
Не журися, дівчинонько, рута зелененька:
Цей покинув, другий буде, — ще ж ти молоденька!
Цей покинув, другий буде, другий буде кращий,
А цей буде у болоті над чортами старший.
Край битої доріженьки рута-м'ята зійшла.
Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла.
А у млині на камені кукіль не зіходить.
Старий козак, як собака, по вулицях ходить.
Ой у млині на камені кукіль не вродився.
Старий козак, як собака, й досі не женився.