“Мартин Боруля”: детальна характеристика героїв
27 січня 2025 р.•
Трагікомедія «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого представляє галерею яскравих характерів, кожен з яких втілює певний соціальний тип тогочасного суспільства. Через взаємодію персонажів автор майстерно розкриває вічні проблеми людської гідності, батьків і дітей, соціальних амбіцій та справжніх цінностей.
Характеристика Мартина Борулі
Мартин Боруля – головний герой, заможний хлібороб, який прагне довести своє дворянське походження. Це бажання стає для нього нав'язливою ідеєю.
Характер: він не скупий, але його прагнення до дворянства робить його комічним. Він намагається захистити свою гідність і забезпечити краще майбутнє для дітей.
Ставлення до інших: любить свою сім'ю, але не зважає на їхні бажання, якщо вони заважають його меті. Наївно довіряє повіреному Трандалєву.
Мотивація: захист людської гідності та прагнення вберегти дітей від важкої селянської праці.
Характеристика Марисі
Марися – дочка Мартина. Вона працьовита, розумна дівчина, яка шанує народні традиції. Їй чужі батькові “панські” замашки, і вона прагне простого людського щастя з коханим Миколою.
Вона не може сидіти без роботи, що свідчить про її селянське походження та здорову мораль.
Характеристика Степана
Степан – син Мартина, який, на відміну від сестри, піддається батьковому впливу. Він прагне зробити чиновницьку кар'єру, але не завдяки праці, а через хитрість.
Батько заохочує його до цього, радячи “тертися між людьми”. Степан витрачає батьківські гроші на розваги і зрештою втрачає посаду.
Характеристика Трандалєва
Трандалєв – повірений, яскравий сатиричний персонаж. Він уособлює корумповану бюрократію. Трандалєв веде справи і Борулі, і його опонента Красовського, що підкреслює його безпринципність.
Його монолог розкриває хижу сутність тогочасного чиновництва: «чи виграв, чи програв, а грошики дай!»
Характеристика Омелька
Омелько – наймит Борулі, один із найколоритніших образів. За його простакуватістю ховається народна мудрість та філософське ставлення до життя.
Він представляє гармонійний світ традиційної української культури, що контрастує з дисгармонійним світом амбіцій Мартина.