«Мертві душі»: головні герої поеми Гоголя
17 вересня 2025 р.•
Поема «Мертві душі» М.В. Гоголя населена яскравими, типовими персонажами, які втілюють різні вади російського суспільства першої половини XIX століття. Кожен герой — це соціальний тип, але водночас живий, індивідуальний характер.
Павло Іванович Чичиков — центральний персонаж
Чичиков — колезький радник у відставці, авантюрист, який придумав оригінальну аферу з купівлею «мертвих душ» — померлих кріпаків, що ще числяться в ревізьких списках.
Зовнішньо Чичиков — респектабельний чиновник середнього рангу: акуратно одягнений, ввічливий, вміє подобатися людям. Він володіє рідкісним даром пристосовуватися до будь-якого співрозмовника.
Характер Чичикова відзначається практичністю, розрахунковістю, відсутністю моральних принципів. Він готовий на будь-які махінації заради збагачення.
Гоголь показує еволюцію Чичикова від дитинства до зрілості — як формувався цей тип ділової людини нової епохи, позбавленої духовності.
Манілов — мрійливий бездіяльник
Манілов — перший поміщик, якого відвідує Чичиков. Він втілює тип сентиментального мрійника, який живе в світі прекрасних, але безплідних фантазій.
Зовнішньо Манілов привабливий: гарний собою, ввічливий, освічений. Проте за цією зовнішністю ховається внутрішня порожнеча та бездіяльність.
Його маєток занепадає через невміння та небажання займатися господарством. Манілов віддає перевагу мріям про прекрасне майбутнє, ніж реальній роботі.
Мова Манілова солодкувато-сентиментальна, сповнена порожніх компліментів та беззмістовних фраз. Це відображає порожнечу його внутрішнього світу.
Коробочка — дрібна власниця
Настасія Петрівна Коробочка — дрібна поміщиця, яка втілює тип дріб'язкового, обмеженого власника, що живе лише матеріальними інтересами.
Вона ощадлива до скупості, підозріла, боїться будь-яких нововведень. Коробочка не може зрозуміти суті угоди Чичикова, але боїться прогадати.
Її світогляд обмежений господарськими турботами. Вона знає ціну кожній курці, але не розуміє людських почуттів та моральних цінностей.
Образ Коробочки символізує духовну обмеженість дрібної буржуазії, яка не бачить нічого, крім власної вигоди.
Ноздрьов — кутила та брехун
Ноздрьов — енергійний, але безпринципний поміщик, який втілює тип кутили, гравця, брехуна. Він не може жити без азарту та пригод.
Його енергія не має конструктивного спрямування — вона витрачається на карти, випивку, бійки, торгівлю. Ноздрьов руйнує все, до чого доторкається.
Характерна риса Ноздрьова — патологічна брехливість. Він бреше без будь-якої мети, просто від нездатності говорити правду.
Незважаючи на негативні риси, Ноздрьов — живий, енергійний характер, що контрастує з мертвотністю інших персонажів.
Собакевич — грубий практик
Михайло Семенович Собакевич — найрозумніший із поміщиків, але водночас найгрубіший та найжорстокіший. Він втілює тип жорсткого господаря-експлуататора.
Зовнішність Собакевича нагадує ведмедя — він великий, неповоротний, грубий. Ця зовнішність відповідає його внутрішній сутності.
На відміну від інших поміщиків, Собакевич — практичний господар, який знає ціну грошам та вміє їх заробляти. Проте його практичність позбавлена духовності.
Він цинічно ставиться до людей, розглядаючи їх лише як робочу силу. Для Собакевича кріпаки — це товар, а не живі люди.
Плюшкин — «прореха на людстві»
Степан Плюшкин — останній поміщик, якого відвідує Чичиков. Він втілює крайній ступінь морального падіння — скупість, що переростає в манію.
Колись Плюшкин був хорошим господарем і турботливим батьком, але поступово деградував, перетворившись на жалюгідного скнару.
Його маєток занепадає, кріпаки вмирають від голоду, але Плюшкин продовжує збирати непотрібні речі, боячись витратити копійку.
Образ Плюшкина — це попередження про те, до чого може призвести духовна деградація. Він втратив людську подобу, перетворившись на «прореху на людстві».
Чиновники губернського міста
Губернатор, прокурор, поліцмейстер та інші чиновники втілюють вади бюрократичної системи: корупцію, некомпетентність, формалізм.
Вони живуть чутками, інтригами, взаємними підозрами. Справжня робота їх не цікавить — головне зберегти посаду та отримати вигоду.
Гоголь показує, як система породжує певний тип людини — безпринципного кар'єриста, який думає лише про власні інтереси.
Жіночі образи
Жінки в поемі (дружини поміщиків, губернаторська дочка) показані як носії тих самих вад, що й чоловіки: пустоти, марнославства, бездуховності.
Губернаторська дочка — єдиний позитивний жіночий образ, але він лише намічений. Вона символізує можливість духовного оновлення Росії.
Через жіночі образи Гоголь показує, що моральна деградація охопила все суспільство, незалежно від статі та віку.
Принципи типізації
Кожен персонаж поеми — це соціальний тип, але водночас індивідуальний характер. Гоголь створює «типи в обставинах», показуючи залежність характеру від середовища.
Письменник використовує прийом гротеску — загострення, перебільшення певних рис для посилення сатиричного ефекту.
Система персонажів побудована на принципі градації: від відносно «безневинного» Манілова до жахливого Плюшкина.