Микола Хвильовий "Кіт у чоботях". Скорочений зміст
24 травня 2025 р.
Оповідання Миколи Хвильового «Кіт у чоботях» — це яскравий портрет жінки в революції, історія трансформації простої селянської дівчини Гапки Жучок у свідомого партійного діяча. Цей твір розкриває складні процеси соціальних змін через долю однієї людини.
Образ Гапки Жучок
Оповідач описує Гапку Жучок – їх полкову куховарку. Це звичайна дівчина з села, низенька, кирпата, з блакитними очима, в подертому одязі кольору «хакі», з голеною головою.
Вона носить чоботи завеликого розміру, тому оповідач називає її «кіт у чоботях». Вона безпартійна, але вже має в торбинці товстеньку книжку «Что такое коммунизм». Коронна фраза товариша Жучка – «Дзуськи!».
Оповідач розмірковує над тим, скільки іще таких товаришів Жучків по нетрях республіки і що з ними буде.
Перетворення героїні
Через деякий час доля знову зводить оповідача з Гапкою. Він отримує записку з вимогою зареєструватись в осередку партії, і коли з'являється на партзасідання, бачить, що товариш Жучок тепер вже секретар партійного осередку.
Вона виносить йому догану з записом у партквиток за пропуски зібрань і на засіданні партії влаштовує йому та іншим «дискусію», з питаннями по теорії комунізму.
Ні оповідач, ні його товариші не знають відповіді на усі питання, плутаються в термінах і обурюються на свою колишню куховарку за те, що вона заділа їх самолюбство, бо вони з тих, що нічого не знають, але ніколи в цьому не зізнаються.
Потім вона влаштовувала жіночі зібрання, де говорили про аборт та про кохання, кричали: «геть сем'ю!» і «Хай живе холоста женщина!»
Трагічне минуле
Після засідання оповідач отримує записку від Гапки, де вона просить вибачення, що заділа його самолюбство. Тієї ж ночі оповідач разом з іншими товаришами по партії ночував у якійсь закинутій школі.
Хтось плакав у кутку і не давав спати. То була Гапка. Вони вийшли на ґанок. Тоді вона розповіла йому, що їй не 19, як усі у їх полку думали, а 25 років, що в неї вже було байстря, і її маленьку дитину повісив на ліхтарі козак.
Це було на Далекім Сході, коли вона пішла по дорозі за отрядом, але їй і тепер тяжко.
Узагальнення автора
Твір завершується символічним узагальненням:
«Ми назвали — товариш Жучок. А історія назве — "кіт у чоботях". Кіт у чоботях — тип. Точка. Коротко. Ясно. Все.»
Цими словами автор підкреслює типовість образу Гапки Жучок для свого часу, коли простих людей революція піднімала на нові соціальні висоти, але водночас не могла загоїти душевні рани минулого.