«Міщанин-шляхтич»: головні герої комедії Мольєра
17 вересня 2025 р.•
Комедія «Міщанин-шляхтич» Мольєра створена за принципами класицизму, де кожен персонаж втілює певний людський тип або соціальне явище. Система образів твору розкриває суперечності французького суспільства XVII століття.
Пан Журден — головний герой комедії
Журден — заможний міщанин, торговець сукном, який мріє потрапити в дворянське середовище. Його марнославство стає джерелом усіх комічних ситуацій у п'єсі.
Характер Журдена побудований на одній домінуючій рисі — прагненні до дворянства. Ця одержимість засліплює його, робить легкою здобиччю для різноманітних шахраїв.
Незважаючи на комічність, Журден не є абсолютно негативним персонажем. Він простодушний, щедрий, любить родину. Мольєр показує його як жертву соціальних упереджень.
Еволюція Журдена: від самовпевненого багатія, який вірить у свою обраність, до обдуреного простака, який зрештою повертається до реальності.
Граф Дорант — збіднілий аристократ
Дорант — справжній дворянин, але збіднілий та морально зіпсований. Він використовує простодушність Журдена для власної вигоди.
Граф володіє всіма зовнішніми атрибутами аристократа: манерами, освіченістю, вмінням поводитися в суспільстві. Проте внутрішньо він порожній і безпринципний.
Дорант — майстер інтриги та обману. Він переконує Журдена, що маркіза Доримена не проти його залицянь, хоча насправді сам добивається її руки.
Через образ Доранта Мольєр критикує занепад дворянства, яке втратило моральні цінності і живе за рахунок багатих міщан.
Пані Журден — голос здорового глузду
Дружина Журдена втілює практичну мудрість і здоровий глузд. Вона бачить абсурдність мрій чоловіка та намагається повернути його до реальності.
Пані Журден — типова буржуазна господиня, яка цінує порядок, економію, сімейний затишок. Вона не розуміє аристократичних амбіцій чоловіка.
Її конфлікт із чоловіком відображає боротьбу між здоровим глуздом і марнославством, між природністю і штучністю.
Люсіль та Клеонт — молоде кохання
Люсіль — дочка Журдена, розумна і чуттєва дівчина, яка кохає Клеонта незалежно від його соціального статусу.
Клеонт — молодий буржуа, закоханий у Люсіль. Він чесний, щирий, готовий боротися за своє щастя. Клеонт втілює нове покоління, вільне від станових упереджень.
Їхнє кохання протиставляється розрахунковим планам Журдена, який хоче видати дочку за дворянина. Любовна лінія надає п'єсі оптимістичного звучання.
Перемога кохання над соціальними перепонами утверджує ідеал природних людських почуттів.
Маркіза Доримена — об'єкт інтриг
Доримена — елегантна аристократка, якій залицяються і Журден, і Дорант. Вона втілює тип світської дами, яка вміє користуватися своїми чарами.
Доримена не позбавлена розуму та спостережливості. Вона розуміє справжні наміри своїх поклонників, але грає за правилами світського суспільства.
Через образ Доримени Мольєр показує світ аристократії з його інтригами, розрахунками та відсутністю щирих почуттів.
Слуги — носії народної мудрості
Ніколь — служниця Журдена, яка втілює здоровий глузд простого народу. Вона бачить абсурдність поведінки господаря і не боїться висловити свою думку.
Ковьєль — слуга Клеонта, винахідливий і кмітливий. Саме він придумує інтригу з «турецькою церемонією», яка допомагає молодим закоханим.
Слуги в комедії розумніші за своїх господарів. Вони представляють народну мудрість, що протистоїть аристократичним забобонам.
Учителі — псевдоосвіта
Учителі музики, танців, фехтування та філософії втілюють тип псевдоінтелектуалів, які торгують поверховими знаннями.
Вони сваряться між собою, доводячи перевагу свого мистецтва, але насправді всі однаково некомпетентні. Їхні суперечки — пародія на схоластичні диспути.
Через образи учителів Мольєр критикує модну освіту, яка створює лише видимість культури, не розвиваючи справжній розум.
Принципи створення характерів
Мольєр дотримується принципу «домінуючої пристрасті» — кожен персонаж визначається однією головною рисою характеру.
Персонажі поділяються на позитивних (Люсіль, Клеонт, пані Журден, слуги) та негативних (Журден, Дорант, учителі).
Письменник використовує контрасти для посилення комічного ефекту: розумні слуги — дурні господарі, щире кохання — фальшиві почуття.