«Міщанин-шляхтич»: характеристика Доранта
17 вересня 2025 р.•
Граф Дорант — один із найцікавіших персонажів комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Цей образ втілює тип збіднілого дворянина, який втратив моральні принципи і живе за рахунок багатих міщан.
Соціальне становище та характер
Дорант — справжній граф, представник старовинного дворянського роду, але збіднілий і позбавлений власних доходів. Він змушений шукати способи поліпшити своє матеріальне становище.
Незважаючи на фінансові труднощі, Дорант зберігає всі зовнішні атрибути аристократа: бездоганні манери, вишукану мову, вміння поводитися в суспільстві.
Його характер відзначається розумом, хитрістю, вмінням маніпулювати людьми. Дорант — майстер психологічного впливу.
Головна риса характеру — безпринципність. Граф готовий на будь-який обман заради досягнення своїх цілей.
Стосунки з Журденом
Дорант майстерно використовує слабкості Журдена — його марнославство та прагнення до дворянства. Граф робить вигляд, що дружить із ним «як з рівним».
Він переконує Журдена, що маркіза Доримена схильна до його залицянь, хоча насправді сам добивається її руки за гроші міщанина.
Дорант постійно позичає у Журдена гроші під різними приводами, не маючи наміру їх повертати. Він користується довірливістю та простодушністю міщанина.
Граф володіє психологією — він точно знає, як подіяти на Журдена, які струни його душі зачепити.
Інтрига з маркізою Дорименою
Дорант залицяється до багатої вдови маркізи Доримени, але не має коштів на гідні подарунки та розваги. Тому він використовує гроші Журдена.
Граф влаштовує для маркізи пишні бенкети, дарує коштовності, але все це за рахунок Журдена, якому приписує ці витрати.
Доримена вірить, що подарунки від Журдена, і поступово схиляється до думки про можливе заміжжя з ним, не знаючи про обман.
Дорант грає подвійну гру: обманює і Журдена, і Доримену, прагнучи досягти своєї мети — одруження з багатою жінкою.
Моральний портрет
Дорант втілює моральний занепад частини французького дворянства XVII століття. Він зберіг зовнішній лоск, але втратив внутрішнє благородство.
Граф не відчуває сорому за свої вчинки — він вважає, що його походження дає йому право жити за рахунок «нижчих» станів.
Його цинізм проявляється в тому, як легко він обманює довірливого Журдена, не відчуваючи жодних докорів сумління.
Дорант — паразит, який не створює нічого корисного, а лише використовує чужу працю та багатство.
Мовна характеристика
Мова Доранта вишукана, галантна, сповнена компліментів і ввічливих фраз. Він володіє мистецтвом світської розмови.
Граф вміє пристосовувати свою мову до співрозмовника: з Журденом він говорить покровительськи, з Дорименою — галантно, з слугами — зверхньо.
Його мовлення часто двозначне — він говорить правду, але так, що Журден розуміє її по-своєму. Це майстерність досвідченого обманщика.
Функція в комедії
Дорант виконує функцію антагоніста — він протистоїть щирим почуттям молодих закоханих, використовуючи їхнього батька.
Через образ Доранта Мольєр критикує не лише окремі людські вади, але й соціальне явище — паразитизм збіднілого дворянства.
Граф — рушійна сила інтриги. Саме його махінації створюють комічні ситуації та ускладнюють долю інших персонажів.
Типове та індивідуальне
Дорант — соціальний тип збіднілого аристократа, характерний для епохи занепаду феодалізму. Таких людей було багато в реальному житті.
Водночас Мольєр створив індивідуальний характер з власними особливостями: розумом, чарівністю, вмінням подобатися.
Образ Доранта універсальний — він втілює вічний тип елегантного шахрая, який використовує своє походження та манери для обману.
Комічні прийоми в зображенні
Комізм образу Доранта — в контрасті між його аристократичними манерами та безпринципними вчинками.
Мольєр використовує іронію: глядач бачить справжню суть Доранта, а Журден — лише зовнішній блиск.
Комічним є те, як легко Дорант обманює розумного в ділах, але наївного в людських стосунках Журдена.