«Міщанин-шляхтич»: характеристика героїв комедії
17 вересня 2025 р.•
Комедія «Міщанин-шляхтич» створена за принципами класицизму, де кожен персонаж втілює певний людський тип або соціальне явище. Мольєр створив галерею яскравих характерів, що розкривають суперечності французького суспільства XVII століття.
Центральні персонажі
Пан Журден — головний герой, заможний міщанин з аристократичними амбіціями. Втілює марнославство, простодушність, прагнення до соціального зростання.
Пані Журден — дружина головного героя, представниця здорового глузду і практичної мудрості. Протистоїть марним мріям чоловіка.
Люсіль — дочка Журденів, розумна і чутлива дівчина, яка кохає Клеонта незалежно від соціальних упереджень.
Клеонт — молодий буржуа, закоханий у Люсіль. Втілює щирість, чесність, готовність боротися за своє щастя.
Аристократичні персонажі
Граф Дорант — збіднілий дворянин, який використовує простодушність Журдена для власної вигоди. Втілює моральний занепад аристократії.
Маркіза Доримена — елегантна аристократка, об'єкт залицянь Журдена і Доранта. Представляє світське суспільство з його інтригами.
Через цих персонажів Мольєр критикує справжнє дворянство, яке втратило моральні цінності і живе за рахунок багатих міщан.
Слуги та їх роль
Ніколь — служниця Журдена, яка втілює здоровий глузд простого народу. Вона бачить абсурдність поведінки господаря.
Ковьєль — слуга Клеонта, винахідливий і кмітливий. Саме він придумує інтригу з «турецькою церемонією».
Слуги в комедії розумніші за своїх господарів, що відповідає демократичним симпатіям Мольєра.
Вони представляють народну мудрість, яка протистоїть аристократичним забобонам і міщанському снобізму.
Учителі як сатиричні типи
Учитель музики — представляє псевдомистецтво, яке торгує поверховими знаннями заради грошей.
Учитель танців — втілює модні захоплення аристократії, форму без змісту.
Учитель фехтування — символізує зовнішні атрибути дворянської честі без внутрішнього благородства.
Учитель філософії — пародія на схоластичну освіту, яка не розвиває справжній розум.
Всі учителі сваряться між собою, доводячи перевагу свого предмета, що висміює педантизм і вузькість мислення.
Принципи типізації
Мольєр створює персонажів за принципом «домінуючої пристрасті» — кожен герой визначається однією головною рисою характеру.
Позитивні персонажі (Люсіль, Клеонт, пані Журден, слуги) втілюють природність, розум, щирість.
Негативні персонажі (Журден, Дорант, учителі) наділені яскраво вираженими вадами: марнославством, безпринципністю, шарлатанством.
Кожен тип універсальний — він втілює вічні людські якості, що робить персонажів актуальними для всіх епох.
Функції персонажів у комедії
Комічна функція: Більшість персонажів створюють комічні ситуації через свої вади та дивацтва.
Сатирична функція: Через героїв Мольєр критикує соціальні явища: снобізм, псевдоосвіту, моральний занепад.
Дидактична функція: Позитивні персонажі показують зразки правильної поведінки, негативні — застерігають від помилок.
Композиційна функція: Кожен персонаж має своє місце в розвитку сюжету і розкритті основної ідеї.
Мовна характеристика персонажів
Кожен персонаж говорить відповідно до свого соціального статусу та характеру:
Журден намагається говорити вишукано, але видає своє походження простонародними висловами.
Дорант володіє досконалою аристократичною мовою, яку використовує для обману.
Слуги говорять просто і природно, їхня мова сповнена народної мудрості.
Учителі використовують професійну термінологію, часто незрозумілу для Журдена.
Еволюція персонажів
Більшість персонажів статичні — вони не змінюються протягом п'єси, що відповідає принципам класицизму.
Журден проходить певну еволюцію: від самовпевненого багатія до обдуреного простака, а потім до частково прозрілої людини.
Люсіль і Клеонт дорослішають, навчаючись боротися за своє щастя.
Загалом персонажі служать для розкриття ідеї, а не для показу психологічного розвитку.
Універсальність образів
Персонажі Мольєра виходять за межі своєї епохи, стаючи вічними типами:
Журден — вічний тип соціального вискочки, який прагне змінити своє походження.
Дорант — тип елегантного шахрая, який використовує своє походження для обману.
Ці типи зустрічаються в усі епохи, що забезпечує актуальність комедії.